Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців
Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Гетьман Української Держави

Ліки проти сліпоти

Чи розуміє, хоч, хто-небудь в державі, що нація з хибною системою освіти приречена?
15 листопада, 2016 - 11:56

Все починається з людини — і здобутки та перемоги історії, і соціальний прогрес, і реформи, і революції та контрреволюції. І деградація нації теж. А точніше — все починається з освіти, яка єдина (не безмежна сума непотрібної інформації, хай навіть тисячу разів «модерної» та «інноваційної», а точне і адекватне знання про етику, людину, суспільство й навколишній світ) може вилікувати сущих на нашій землі від тяжкої хвороби — світоглядної сліпоти. Хвороби, що страшніша за СНІД та недугу Дауна.

Ліки від цієї хвороби давно відомі цивілізованому людству — Освіта. Наука. Демократія. Проте складається враження, що в Україні занадто багато людей, від яких залежать державні рішення, не розуміють, що нація з хибною системою освіти та зруйнованою наукою приречена. Як іще можна пояснити ту, делікатно кажучи, вкрай важку ситуацію, в якій перебуває Національна академія наук України, заснована ще в листопаді 1918 року гетьманом Скоропадським (укази від 14 листопада 1918 р. та від 27 листопада 1918 р.). НАН України невпинно «старіє», фінансується в ганебно мізерних масштабах, до її експертних порад влада вперто не дослухається, натомість звинувачуючи Академію у «низькій ефективності».

А тим часом лише справді цивілізована, гуманістична, ретельно вивірена, продумана система освіти нації (не лише «від 6 до 25 років», проте впродовж цілого життя, безперервно, аж до схилу років. Ще майже 2000 років тому Сенека стверджував: «Скільки років ти не прожив би, усе життя слід вчитися») — оце і є наша найкраща «летальна зброя» проти підступів імперського агресора, найкраща «стіна» проти зазіхань «вічно вчорашніх» путіноїдів. Тому що освіта дає людині головне — істинну, правдиву систему цінностей (не варто звужувати її, освіту, лише до сфери дії навчальних закладів, від  дитсадків до вишів. Справжня освіта — це уроки життя, уроки людей, близьких, рідних, уроки, відшукані у великих, нетлінних книгах. В той же час безглуздо применшувати значення освіти у вужчому, конкретному сенсі слова — як системного процесу набуття індивідуально і суспільно необхідної суми знань).

Додамо також, що неосвічена людина — це не тільки й не стільки (не обов’язково) та, котра не має оцієї суми знань. Як схильний вважати автор цих рядків, це — така людина, яка не має (втратила, ніколи й не здобувала) чіткого розуміння причинно-наслідкових зв’язків процесів, що відбуваються в суспільному та природному просторі нашого буття. «Незабутнім», «неоціненним» є тут внесок наших дрімучих, порожніх і пихатих ЗМІ, котрі (даруйте за слово) буквально дебілізують мільйони людей, викривляючи їхнє мислення, не навчаючи їх правильно мислити, а натомість «годуючи» їх примітивними «битвами екстрасенсів» та «мильними» серіалами. Це — злочин. Зокрема, і тому, що такі глядачі позбавлені цінностей і відтак нездатні на справді демократичний вибір.

Основа основ гуманістичної національної освіти — це виховання (плекання!) здатності самостійно мислити. Блискуче написав про це (ще 1787 року) великий Іммануїл Кант: «Освіта — це вихід людини зі стану свого неповноліття, в якому вона перебуває цілковито з власної вини. Неповноліття є неспроможністю користуватися власним розумом без керівництва з боку когось іншого. Неповноліття з власної вини — це таке неповноліття, причина котрого криється не в слабкості розуму, а в браку рішучості й мужності користуватися своїм розумом без стороннього керівництва. Наважся бути мудрим! Май мужність користуватися власним розумом!» Здається, краще не скажеш. Причому це застереження Канта й сьогодні має потужний, жорсткий політичний аспект. Російська агресія на сході України була б неможливою без «зомбування» сотень тисяч, мільйонів людей, органічно нездатних вільно мислити і аналізувати навколишній світ (хай навіть певна частина таких людей і мала «престижні» дипломи — суті справи це не змінює).

До речі, лише абсолютно неосвічена людина може вважати філософію (так само, як і історію, мову, високу літературу) «абстрактними», відірваними від реального життя дисциплінами (наведене висловлювання Канта якнайкраще це спростовує), натомість інтенсивно вводячи у навчальний процес «основи» тих чи інших «технологій». Правий, очевидно, був Лев Толстой, свого часу стверджуючи: «Важлива не кількість знань, а їхня якість. Можна знати дуже багато, не знаючи водночас того, що є найбільш потрібним». Це — не кажучи вже про виховання громадянських та патріотичних цінностей, що зараз має бути безумовним пріоритетом. Адже той же Луцій Анней Сенека ще в античні часи мав усі підстави стверджувати: «Безграмотна людина є довірливою та легковажною» (а сьогодні? Треба лише мати на увазі, що Сенека говорив про світоглядно неграмотну людину, яка ставала, стає й ставатиме легкою здобиччю пропаганди злобних покидьків). А Дені Дідро слушно вважав, що «освіта надає людині гідності, і навіть раб починає усвідомлювати, що він не народжений для рабства». Варто також звернути увагу і на думку Гете: «Ті, у яких ми навчаємося, правильно вважаються нашими вчителями, проте не кожен, хто навчає нас, заслуговує на це звання». Мудро написав і Мішель Монтень в своїх «Пробах»: «Щоб навчити іншого, потрібно більше розуму, аніж для того, аби навчитися самому».

Підсумовуючи, зауважимо, що і головний редактор «Дня», і наша команда не втомлюється підкреслювати: майбутнє України взагалі, української освіти зокрема — в органічному поєднанні національної ідентичності та модернізації. Це — ключ до розв’язання проблем. Варто лише пам’ятати про триєдину природу людини: соціальну (отже, зокрема й національну), неповторно-індивідуальну та біологічну. Варто не забувати, що софійність, мудрість є «доданою вартістю», котра не залежить від суми знань. Варто, зрештою, осмислити слова Конфуція: «Навіть у товаристві двох людей я неодмінно знайду, чого саме в них навчитись. Їхні чесноти я намагатимусь наслідувати, а на їхніх недоліках сам буду вчитися».

А поки — «топ-темою» новин на «українських» телеканалах є бійка між народними депутатами Олегом Ляшком та Юрієм Бойком...

Газета: 
Новини партнерів