Оскільки українська нація кілька століть шукала свого визволення, остільки ми розцінюємо це як непереможне її бажання виявити й черпати своє національне офарблення.
Микола Хвильовий, український прозаїк, поет, публіцист

Мухи окремо, котлети окремо

1 травня, 2021 - 19:02

Маленька зарплата як виправдання поганої роботи - цей аргумент чую і читаю часто й щодо різних сфер життя. «Держслужбовці беруть хабарі, тому що їм мало платять». «Офіціанти погано працюють, тому що у них низька зарплата». «У вчителів у школі пекельна робота й мізерна зарплата, куди їм ще вчити дітей». «Якби мені платили удвічі більше, то я б і працював краще».

На мій погляд, усе це маніпуляція і просто виправдання власної ліні, непрофесіоналізму, відсутності мотивації тощо.
Так, з одного боку, низька оплата праці властива для багатьох сфер економіки, а в Україні й поготів. Іноді через об'єктивні причини, наприклад, відбувається становлення бізнесу, або це державна організація й зарплата така, як є, і вищою в рази не стане ніколи. Або через суб'єктивні: несумлінний розподіл прибутку, обман співробітників, поганий менеджмент.

Проте з іншого боку, коли людина влаштовується на роботу, її силою ніхто не змушує, вона не під арештом і не в рабстві - сама приходить до роботодавця й сама погоджується з умовами роботи. Вона знає, яка в неї буде зарплата і що повинна буде робити натомість. А далі починаються ухиляння, неробство й скарги на низьку зарплату.

Пам'ятаю період, коли держслужбовці отримували низьку зарплату, от неадекватно низьку в порівнянні з приватним сектором економіки. І вони все говорили, що якби їм підвищили зарплату, то й працювали б краще, натхненніше, якісніше. Сталося чудо - й зарплати держслужбовцям відразу підвищили майже вдвічі. Думаєте, що так само зросла продуктивність праці? Або хоча б просто виросла? Ні. Пораділи пару днів і продовжили працювати в тому ж режимі, що й раніше. Щоправда, певний час не скаржилися, але недовго).

Новини партнерів