Нові жертви «Новічка»
Екс-полковник ГРУ Сергій Скрипаль і його дочка Юлія начебто пішли на поправку. Підозрюю, що з цього приводу начальник російського Генштабу (або глава будь-якого іншого відомства, що займається отруєнням в Солсбері) мав неприємну розмову з президентом країни. Ймовірно, йому було сказано приблизно наступне: «Що ж твої пацани зі Скрипалем нормально спрацювати не змогли?» Тепер жертви отруєння можуть пролити світло на обставини цього злочину і, цілком ймовірно, назвати вже і конкретних підозрюваних.
Зрозуміло, можна не сумніватися, що безпосередній виконавець (або виконавці) покинули Англію, а швидше за все - і межі Європейського Союзу незабаром після отруєння, коли їх ще ніхто ні в чому не міг запідозрити. Але якщо вдасться встановити їхні особи і зв'язок із Росією, це буде вже важливим досягненням британського слідства. За вельми дозованим витокам, які слідство допускає в пресу, можна зрозуміти, що «Новічок» було вироблено в лабораторії Центрального науково-дослідного і випробувального інституту хімічних військ Міністерства оборони в Шиханах Саратовської області. Для тих, хто не знає - це легендарний об'єкт «Томка», де німецькі та радянські фахівці спільно осягали премудрості хімічної війни у 20-ті та на початку 30-х років минулого століття, в період радянсько-німецького «братерства по зброї».
Імовірно «Новічок» до Англії доставив якийсь росіянин, який летів в одному літаку з Москви з Юлією Скрипаль (швидше за все - за фальшивими документами) і вилетів назад всього через п'ять годин після прибуття в Лондон. Природно, він не міг бути кілером, а лише передав кілеру «Новічок» десь у Хітроу та негайно повернувся назад. Далі вже працював кілер (або кілери). Він дочекався, коли батько зустрів Юлію, і простежив за ними аж до будинку Скрипаля в Солсбері. Швидше за все, вночі, кілер обмазав «Новічком» ручку вхідних дверей будинку, дочекався, коли вранці Скрипаль з дочкою відправляться до міста, і, переконавшись, що вони доторкалися до ручки, стер з неї залишки «Новічка». Після цього, вважаючи, що завдання виконано, невідомий теж поспішив покинути Англію та Євросоюз.
Зазначу, що нанесення нервнопаралітічної речовини на ручку дверей - це один з методів застосування отруйних речовин цього класу, розроблених в Росії. Цілком ймовірно, організатори замаху з самого початку планували отруїти не тільки полковника Скрипаля, але і його доньку. Це потрібно було для того, щоб після смерті Сергія Вікторовича не залишилася би близьких людей, які могли б піднімати шум навколо цієї справи (про усунення його дружини і сина подбали раніше). Нагадаю, що у випадку з отруєнням Олександра Литвиненка завдяки старанням його вдови Марини британський суд врешті-решт змушений був визнати це отруєння «державним злочином». Ймовірно, в Москві врахували допущену помилку і цього разу вирішили не залишати «хвостів». А оскільки здійснити замах треба було в строго визначені терміни перед днем виборів президента Росії, то можна припустити, що Юлію за допомогою якоїсь провокації виманили до Англії в точно визначений день, і з її допомогою вийшли на Скрипаля та його житло. Але проти Кремля зіграло те, що недалеко від Солсбері знаходиться британська військова хімічна лабораторія в Порт-Дауне. Тому швидко було визначено тип речовини, використаної при отруєнні, і введено відповідний антидот.
Російська сторона досі не змогла представити свою версію отруєння Скрипалів, яка переконала б якщо не британську і світову громадськість (це завдання, я думаю, в принципі не має вирішення, що підтвердила і дискусія в Організації по забороні хімічної зброї), то хоча б зомбоване пропагандою російське населення. Надто вже важко переконати кого-небудь в тому, що «Новічка» сварганили в який-небудь кустарній або взагалі в шкільній лабораторії. Тут версії про якихось міфічних месників із числа ветеранів спецслужби не прокочують. Настільки ж смішні версії про міжнародну мафію, що нібито викрала певну кількість «Новічка» все в тій же лабораторії в Шиханах у «лихі 90-і». Адже ані сам «Новічок», ані його бінарні компоненти стільки років не зберігаються.
У цій ситуації Кремлю залишається тільки сидіти і приречено чекати нових санкцій, які вже починають діяти. Тільки що Мінфін США оголосив санкції проти низки російських мільярдерів, тісно пов'язаних з Володимиром Путіним, і підконтрольних їм компаній, що вже призвело до різкого падіння їх акцій. А це тільки початок. Російська сторона погрожує «жорсткими» заходами, але в реальності її можливості тут обмежені. Звичайно, Москва може, в свою чергу, оголосити персонами нон грата ряд американських мільярдерів і пов'язаних з ними компаній, але ефект від таких заходів буде непорівнянний з ефектом від американських санкцій. Американські мільярдери в російську економіку не вкладаються і активів тут практично не мають. Навпаки, російські мільярдери, на кшталт Дерипаски, Вексельберга або Ротенбергов, мають в США і Англії солідні вкладення, які всі тепер опинилися під загрозою конфіскації. І кінця цьому процесу не видно. Відчувається, що західні держави не заспокояться до тих пір, поки Путін залишатиметься при владі. А на цей процес ні Дерипаска, ні навіть брати Ротенберг вплинути не можуть.
Як за останню соломинку, в Кремлі хапаються за племінницю Скрипаля Вікторію, даму вельми простодушну і яка зараз щосили рветься в Англію, що змушує згадати слова з однієї радянської п'єси: «Пустіть Дуньку в Європу!» Вікторія Скрипаль, очевидно, покликана зіграти в справі про отруєння в Солсбері ту ж роль, яку в справі про отруєння Олександра Литвиненка грає зараз його батько Вальтер (його разом з Вікторією тепер випускають в ефір провідних російських телеканалів), намагається переконати всіх і вся, що російська влада до отруєння її дядька і сестри не мають ні найменшого відношення. Коли це звучить з її вуст, навіть оступачений пропагандою російський телеглядач починає підозрювати, що насправді - дуже навіть причетні. І візу в Англію Вікторії передбачувано не дали, що тепер в Москві намагаються використати для нової антибританской кампанії. А Юлії Скрипаль, я сподіваюся, вистачить кмітливості до Росії не повертатися, а попросити притулку в Англії.
Борис Cоколов, професор, Москва
