Обличчя українського карантину
Коли б український карантин мав обличчя — це було б обличчя людини із маскою спущеною попід ніс. Найгірше, що може бути. Адже суперечить відразу обом, до речі, протилежним поглядам на ситуацію. Якщо вірити, що маска допомагає — то навіщо порушувати правила її носіння, відкриваючи ніс, не менш вразливий до вірусів, аніж рот? Це як пристібати паском безпеки лише ліву руку. Якщо ж не вірити в користь маски, чи існування вірусу взагалі, то навіщо одягати її попід ніс, муляти вуха та й просто виглядати, як казковий гном із марлевою бородою?
У моєму місті, хворі з підозрою на Covid-19 стоять у довжелезних чергах, щоб отримати результати тесту. З ними поруч стоять і ті, хто просто перевіряється перед поїздкою закордон. Якщо тверезо і з наукової точки зору подивитися на цю ситуацію збоку — от вам проста ілюстрація циркулювання вірусу в природі й причин його швидкого поширення зокрема.
Президент, у якого хвора дружина, не йде на самоізоляцію, бо здав тест. Хоча ця ж стаття пояснює, треба понад тиждень, аби вірус почав проявлятися у крові. Порівняйте з Трюдо, який в аналогічній ситуації, просидів 14 днів вдома, працюючи дистанційно.
В чому ж наша проблема? Типово українська відповідь була б — ми така країна. Хоча, насправді, проблема у комунікації й контролі. Я впевнена, що ті, хто прописує норми, сам їх порушує, а більшість правили створюють від початку розуміючи неможливість їх виконання. Як і зарплата лікаря, яка просто не може бути такою.
У маленькому польському містечку біля кордону з Україною є університет, де навчається тисячі чотири студентів. Окрім чітких рекомендацій як поводитися під час очного навчання з вересня 2020 року (на 70 сторінок!), простим рішенням адміністрації штат прибиральниць збільшено утричі! Уявляєте таке в наших школах чи на підприємствах? Радше, навпаки, їх скоротять, бо за час карантину економіка впала. Впала вона скрізь, але не скрізь впала відповідальність за суспільство.
Я не беруся аналізувати теорії походження вірусу, масонських змов, чи циклічності історії. Японський Таймз каже — світ змінився, норми змінилися, ми починаємо життя у новій реальності. А українці знову хочуть робити це зі старими правилами — прописуючи й не виконуючи. І це найгірше, бо псує саму концепцію правил, норм, законів і така халатність поширюється далі, в усі галузі й системи — від освіти й до природокористування, від медицини й до містобудування.
Хороші новини — складати правила і слідувати їм можна самостійно. Погані — це буде складніше, ніж якби усе суспільство робило це разом.
