Найбільше лихо, що його може заподіяти нам ворог, - це привчити наше серце до ненависті.
Франсуа де Ларошфуко, герцог, принц де Марсіяк, видатний французький письменник-мораліст

Передвиборний тендер між зіркою та свастикою

...А також парад маніфестів
11 лютого, 2021 - 19:44

У спецприймальнику Сахарово — аналогу стадіону Сантьяго за Піночета — арештанти оголошують голодування у відповідь на беззаконня місцевих вертухаїв, а в цей час у ЗМІ вже розпочалася підготовка до вересневих «виборів» до Державної думи. Поки йдуть передвиборні бої між претендентами в двох вагових категоріях. У «важкій», в якій проходить відбір до партії прямої підтримки влади, конкурс на кращого путініста, і в «легкій», де змагаються за право стати легальною думською «опозицією» путінському фашизму.

В адміністрації президента непросте завдання. З одного боку, сьогоднішній депутатський корпус ідеальний і монолітний. Жодна опозиційна миша на минулих виборах не проскочила. Всі чотири партії стоять на смерть за справу мракобісся і тоталітаризму. Жоден із 450 депутатів не був помічений у зраді святій справі путінізму. З іншого боку, треба дати шанс «молодим і завзятим». Інакше, побившись головою об закриті думські двері, можуть і в опозицію піти.

Окрім старого конкурсу між неосталінізмом КПРФ і неофашизмом ЛДПР,  що має хоч якісь ознаки змісту, сьогодні в телевізорі відбувається змагання в лютості крику, в децибелах ненависті до «ворогів Вітчизни».

Віце-спікер Держдуми Петро Толстой вочевидь претендує на роль «обличчя фірми» під назвою «Єдина Росія». Конкурентів у нього небагато. Оскільки очільник партії Дмитро Медведєв має обличчя виключно для внутрішнього апаратного користування, а показувати його публіці немає жодної можливості. Спікер Держдуми має обличчя сповна виразне, в належній мірі люте, але біда — повністю позбавлений хисту чіткого мовлення. Мукати і гавкати може, а як заговорить, суцільний абирвалг виходить.

Зате у Петра Толстого що не день, то перл. Придумала команда Навального акцію протесту з ліхтариками. Толстой умить розтлумачив, що це — «калька з дій перебіжчиків-колабораціоністів під час блокади Ленінграда, коли вони ліхтариками підсвічували цілі німецькій авіації». Тут, правда виникла плутанина. По-перше, хто в даний час організував блокаду Ленінграда? І чия авіація збирається його бомбити? Боюся, що зважаючи на те, що  останніми днями відбувалося в Пітері, багато хто може зрозуміти метафору Толстого хибно і вирішити, що він у згоді з протестувальниками звинувачує Путіна в окупації Росії.

Зате в лютості щодо до зовнішніх «ворогів» путінської Росії Петрові Толстому немає рівних. Недаремно він призначений втілювати лінію партії в ПАРЄ, адже призначений очільником російської делегації. Ось декілька прикладів «дипломатії від Толстого», яку він продемонстрував у програмі «60 хвилин» від 10.02.2021.

Коментуючи підсумки візиту до Москви Верховного представника Євросоюзу щодо закордонних справ і політики безпеки Жозепа Борреля, Петро Олегович пояснив: «Один раз треба взяти ломаку, і вони всі зрозуміють!» Треба визнати, що частково Толстой мав рацію. Зважаючи на те, як депутати Європарламенту дві години ганили Борреля за його безглуздий візит і прилюдне приниження Європи, вони все зрозуміли. Можливо, дещо зрозумів навіть Боррель.

А Толстой, продовжуючи свої вправи в дипломатії повідомив, що «марно європейці стискують російську пружину — коли ця пружина розпрямиться, вона розпрямиться до Берліна або до Парижа, як уже не раз було в російській історії!» Відповідаючи на запитання Ольги Скабеєвої, що ж треба робити конкретно зараз, віце-спікер пояснив: «Треба виправити помилку 2014 року, коли ми не прийшли на допомогу нашим братам у Харкові та Маріуполі. Ну, і треба визнати, нарешті, «ДНР» і «ЛНР»!

Ідея визнання «ЛДНР» або приєднання цих терористичних анклавів до складу Росії перетворилася на якийсь флешмоб, що кочує з одного телешоу до іншого. Письменник-бойовик Захар Прилєпін, виступаючи в програмі «Вєчєр» від 10.02.2021 висловив ідею, що «треба визнати «ДНР» і «ЛНР» з метою підвести всіх російських чиновників під міжнародні санкції і зробити їх усіх заручниками».

У письменника-бойовика Захара Прилєпіна є істотна перевага перед Петром Толстим та іншими думськими балакунами. Він — не теоретик терору, як вони, а терорист-практик, який за його ж визнанням, висловленим у серпні 2019 року в інтерв’ю Олексію Пивоварову «командував бойовим підрозділом, який убивав людей. У великих кількостях». Можливо, він мав на увазі свою службу в ОМОНі на Кавказі, можливо, в загоні терористів «ДНР», наразі це не настільки важливо. Кривавий слід у біографії істотно підвищує шанси  пройти до Держдуми в путінській Росії, про що свідчить досвід депутата-отруйника Андрія Лугового.

На відміну від Лугового, в якого, окрім умінь труїти людей полонієм, жодних особливих ідей і чеснот помічено не було,  Прилєпін готовий принести в Держдуму ідеологію націонал-більшовизму. Основний вектор цієї ідеології письменник-бойовик засвідчив своїм майбутнім виборцям у програмі «Вєчєр». «Ми — ліва суверенна держава!» — повідомив колишній омоновець. І уточнив, маючи на увазі стосунки з Європою: «Ми — не частина цієї балди. Ми — ліва, суверенна, агресивна держава».

Ідея неєвропейського, а точніше антиєвропейського вектора путінської Росії стала головним догматом віри мешканців російського телевізора. Виступаючи в тій же програмі «Вєчєр» «політолог» Євстаф’єв під загальне схвалення зізнався, що йому «орк у шапці-вушанці симпатичніший, ніж рожевий заєць у в’язаній шапочці — краще нехай бояться, ніж зневажають». Після чого зажадав усім «покаятися за 90-ті, за зраду зокрема НДР та іншим соцкраїнам» і висловив підтримку «Маніфесту» режисера Богомолова. «Я прочитав статтю Богомолова — там він сказав усе, що відповідає здоровому глузду. А який вереск піднявся!» — підставив плече худруку Театру на Малій Бронній кремлівський «політолог» Євстаф’єв.

Останнім часом у тій частині Росії, яка розташована за межами досяжності телевізора, стався деякий парад маніфестів, звернених до тих росіян, які або беруть участь у протесті, або можуть йому співчувати.

Віршований «маніфест» естрадного гумориста Слєпакова, що прославився своїми пісеньками про нафту, Газпром та інші атрибути путінізму, а  цього разу направлений проти протестувальників, у чомусь навіть зворушливий у своєму відвертому бажанні конвертувати популярність у дещо більші від нуля гроші шляхом лизання начальницького заду.

Трохи складніша ситуація з «Маніфестом» Костянтина Богомолова, в якому головний сюрприз — місце публікації, а саме «Новая газєта». Сам по собі портрет модного режисера до сьогоднішнього дня сповна склався, і його політична траєкторія досить банальна. 2013 року підтримав Навального на виборах мера Москви, до 2018-го встиг ударитися об землю і перетворитися на довірену особу Собяніна, а 2019-го вже відкрито поливав багном опозицію. Звичайна справа, давня історія про «сусіда вченого Галілея», в якого була родина. У цьому разі театр.

 Зміст богомоловського «Маніфесту» під назвою «Викрадання Европи.2» теж досить понурий і банальний. Звичайний трампізм головного мозку. Дві головні тези:

Перша: «Сучасний західний світ формується в Новий етичний рейх зі своєю ідеологією — «новою етикою». Теза друга: «На часі зрозуміло та виразно сформулювати нову праву ідеологію поза радикальною ортодоксальністю, але яка суворо відстоює цінності складного світу в оперті на складну людину. На часі забудувати нашу стару добру Європу. Європу, яку вони втратили. Європу здорової людини». Цими тезами про моральну загибель Європи і про те, що її врятувати може лише Росія — справжня хранителька європейських цінностей — Соловйов із Шахназаровим, Міхеєвим, Куликовим, Кургіняном та іншими мракобісами вже другий десяток років тлумачать. Коли б не «Новая газєта», цю нудоту ніхто б не помітив. Про причини публікації, що настільки різко вирізняється на тлі звичної редакційної політики, залишається лише здогадуватися.

«Маніфест» Явлінського під назвою «Без путінізму та популізму» має чітку спрямованість і прямо націлений на те, аби збити нинішню хвилю протестів. Множинна брехня в цьому тексті про те, що організатори протестів залучили неповнолітніх, про те, що розслідування фактів корупції націлені на розпалювання соціальної ворожнечі та інше, настільки незвичні для цього автора, ніколи раніше не спійманого на брехні, що багато коментаторів помітили зовнішнє джерело змісту цього «маніфесту». Треба визнати, що для таких припущень є підстави.

Уже сьогодні можна передбачити, що результати «виборів» до Держдуми-2021 засвідчать склад ще більш мракобісний, ніж нинішній. Швидше за все, там будуть представлені в рівних частках оскаженілі неосталіністи та не менш оскаженілі неофашисти. Надії прихильників змін потрапити до російського парламенту вбачаються ілюзорними.

Газета: 
Новини партнерів