Ми досі ще рятуємо дистрофію тіл, а за прогресуючу дистрофію душ – нам байдуже
Василь Стус, український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник, представникі культурного руху шістдесятників, Герой України

Переформатування

24 лютого, 2021 - 13:23

Днями я мав відверту розмову з однією людиною, яка сказала, що їй стало  страшніше жити. Цю людину нелегко назвати песимістом. Це той випадок, коли зовнішні обставини тиснуть на життєлюбні, але чутливі душі все дошкульніше…

Справді, українські теленовини і стрічка інтернету рясніють переважно негативом. Кажуть, ця технологія умовно називається «як страшно жити» - і має на меті порівнювати прочитане із власним життям кожного, думаючи: «О, у мене ще не все так погано». . Що ж , на тлі пандемії вона справді дає свої плоди, сприяючи невротизації, криміналізації і вузькому егоцентричному оглупленню нашого суспільства. Такі «ножиці» спрацьовують майже безвідмовно, бо завжди може бути і гірше, і голодніше, і сумніше.

Пандемія сплутала усі світові плани і прогнози, усі концепції про майбутню безконфліктність, завершення історії та рай на Землі. Так багато працювали над космополітичною солідарністю, над планетою без кордонів і концепцією глобального села – виходить, це ця кропітка і самовіддана робота мільйонів людей йде коту під хвіст на невизначений термін.

Стає мерзлякувато. Майже на всій планеті.

Пандемія виступила якимось соціальним зрівнювачем, натякаючи, що між багатими і бідними є різниця, але між ними не лежить прірва. Адже від коронавірусної хвороби помирали і  багатії. Появилися теорії змов і нищівна критика походження коронавірусу від схрещення кажанів із ще якимось там багатоклітинними.

ВООЗ практично не знаходить слів для заспокоєння людей, по-своєму долучаючись до масової невротизації планети. Здається, пандемії ні кінця , ні краю. Далі можете докладати будь-які власні версії-і всі вони матимуть право на існування.

Що далі? Що буде з Україною у цих  протистояннях між США та Китаєм, між Росією і всіма , між ЄС і втратою Європою морального лідерства і т.д. ?

До речі, ніхто не може відмінити людські емоції. Наростає відчуття самотності і богопокинутості багатьох мільйонів людей у всьому світі. Немає опертя, недостатньо світла, замало радості. Посилюється невротизація світу. Я не виключаю, що , завдяки певним настроям ЗМІ, швидко можуть виникати навіть масові істерії чи психози, а також колективні спроби самогубств чи самогубства, принаймні невеликих груп осіб із певним психічним складом.

Невротизація світу, ламання довіри і групування всередині державних кордонів ще раз засвідчує велику стародавню правду про те, що порятунок утоплеників –справа рук самих утоплеників.

…..

Проте трохи парадоксальності. Міркую, що у планетарному хаосі, де зростає неприязнь і ненависть, страх і трепет, де відбувається девальвація як демократій , так і тоталітарних устроїв, де, за гамбурзьким рахунком, думаю, нема якоїсь таємничої групи людей, яка є конструкторами цього хаосу і тепер вміло кермує ним до якоїсь мети –та-от, шанси України зростають також.

Посилення України, її спинання на ноги, здається, не надто цікаве величезній більшості планети . Також таке зміцнення  не цікаве і різним прошаркам українофобів усередині України… Та й звідкіля узятися  зміцненню?

Нові смисли і сподівання, нові правила і стратегії виникають саме зараз. Тільки як Україні мудро скористатися переформатуванням? Як укріпитися у холодку  Нової Цифрової Реальності? Чим? Що ми можемо запропонувати світові та й собі? Собі – тому, що  Україна дотепер значною мірою відчужена від власної містичної пуповини.

Помріємо? Здається, що окрім окремих досягнень високоталановитих вчених і фахівців із комп’ютерних технологій, Україна може впливати на себе і світ кращими досягненнями власної культури. Зараз, як ніколи, у енергетичних вихорах недовіри, байдужості і високого ступеня егоцентризму,  наш кордоцентризм, одвічна філософія серця може бути сприйнятою і зрозумілою багатьом розумним людям цілого світу, які чимраз ясніше відчувають   – все ближче! – стукіт копит блідого коня із трьома вершниками – жіночого, чоловічого та середнього роду :Тривогою, Страхом  і Звироднінням. Тільки як це конструктивно і терпляче  робити?

Карфаген нової тотальної небезпеки, де небагато залишається місця для загальнолюдських ідеалів, над якими працювали кращі уми Землі сторіччями, повинен бути зруйнований спільними пасіонарними зусиллями.

Новини партнерів