Той, хто приймає зло без опору, стає його співучасником
Мартін Лютер Кінг, американський проповідник і лідер руху за громадянські права, лауреат Нобелівської премії миру

Поки Трамп спить

«30.12.2019-09.01.2020»
9 січня, 2020 - 19:24

Хоч як цинічно це звучить, катастрофа «Боїнга» МАУ в Тегерані стала для світових ЗМІ дуже доречною, заповнивши тринадцятигодинну паузу від шоку, коли майже одразу після масованої ракетної атаки Ірану по американських військових базах в Іраку зазвичай не стриманий на язик американський президент Дональд Трамп обмежився в «Твіттері» коротким «Та ну, нісенітниця» й пішов спати.

Нагадаю, що минулої п’ятниці у відповідь на напад проіранських терористів на будинок американського посольства в столиці сусіднього Іраку Багдаді в останній день 2019 року за особистим наказом американського президента на шляху з аеропорту Багдада в результаті ракетної атаки з американського ударного дрона серед інших осіб, які супроводжували його, був убитий глава фінансованої й озброюваної Іраном міжнародної терористичної мережі, командувач спецпідрозділу «Аль-Кудс» у складі Корпусу Вартових Ісламської революції генерал-лейтенант Касем Сулеймані.

Шоу, що почалося після цього в Ірані, коли перед мільйонним натовпом фанатиків, які скандували «Смерть Америці!», Верховний лідер Ірану аятолла Алі Хаменєї під загрозою помсти вимагав від США негайно покинути регіон, коли десятки задавлених на смерть на похоронах генерала-терориста нагадували похорони Сталіна 1953 року — все це свідчило про те, що відповідь Ірану не забариться. І незважаючи на піднятий над священною мечеттю Джамкарана на околицях Кума червоний прапор «священної помсти», Трамп лише підливав олії у вогонь, що розгорався.

Поза сумнівом, найпровокативнішими після вбивства Сулеймані стали два твітта Трампа, в яких він безпосередньо погрожував іранцям знищити найвидатніші пам’ятки їхньої історії та культури: «Їм дозволено вбивати наших людей, їм дозволено катувати й калічити наших людей, їм дозволено ставити придорожні міни й підривати наших людей — а нам не можна торкатися їхніх культурних об’єктів? Ні, так не буде». Нехай вибачать мене гуманісти, 52 пам’ятки світового значення, «узяті в заручники» Трампом, — а серед них знамениті руїни Персеполя — столиці перських царів, Бехистунський напис, перлини історичної спадщини всього людства міста Йезд, Тебріз, Ісфахан та інші об’єкти — коштують тисяч таких Сулеймані.

Не дивно, що подібні висловлювання американського президента не лише викликали міжнародний скандал, а й багато в чому згуртували до того розділене соціальними протестами суспільство Ірану, в очах багатьох перетворили вже не Сулеймані, а самого Трампа на терориста №1, що, власне, й було «законодавчо оформлено» рішенням парламенту Ірану. — У відповідь на американський Список країн — донорів міжнародного тероризму Іран створив свій. А Трамп дав зрозуміти, що він не зупиниться ні перед чим, щоб покласти край іранській терористичній загрозі.

Тому, коли в ніч на середу вже не проіранські терористи, а самі іранці, користуючись відсутністю в Іраку системи американської ПРО, 15 балістичними ракетами завдали удару по двох американських базах в Іраку, у світі це сприйняли як початок Третьої світової війни, а антиамериканськи налаштовані експерти в один голос кричали про «другий Перл-Харбор». «Усе гаразд! Я зроблю заяву завтра вранці», — написав у себе у «Твіттері» Трамп, здавалося б, давши всьому світу зрозуміти, що він не Рузвельт, а Ірак не Гаваї.

Поки Трамп спав, іранці спершу повідомили про 80 убитих внаслідок ракетного удару і 200 поранених американців. А потім втрапили до інформаційної ями, яку самі ж і вирили. Бо якщо і є щось гірше за вдалий акт державного тероризму, то це невдала атака. — Доведено в Солсбері, що перетворив російські спецслужби із спадкоємців всемогутнього КДБ на міжнародне посміховисько. Гіршим за міжнародний резонанс довкола вбивства американцями з порушенням суверенітету Іраку Сулеймані стало те, що іранців викрили в безпардонній брехні. Поки Трамп спав, США, Німеччина, Данія, Норвегія, Польща, чиї військовослужбовці перебувають в Іраку, нарешті іракські війська в районі американських баз, всупереч хвалькуватим заявам іранців, не без подиву виявили цілковиту відсутність втрат. Пам’ятаєте, 1988 року аятолла Хомейні закликав усіх мусульман світу винести смертний вирок письменникові Салману Рушді? І ось після більш як 30 років не лише Салман Рушді ще живий, а й замість нового Перл-Харбора обіцянка помститися американцям уже спадкоємця Хомейні Хаменєї виявилася такою ж інформаційною пустушкою.

Поки Трамп спав, спровоковані ним іранці завдали інформаційних ударів у порожнечу й розписалися у власній безпорадності. — «Ми не прагнемо ескалації або війни...» Іран лише вжив «відповідних заходів самооборони, вдаривши по базі, з якої здійснювався боязкий збройний напад на наших громадян і високопосадовців», — як тільки зміг собі дозволити, миролюбно написав після ракетної атаки міністр закордонних справ Ірану Мохаммад Заріф у «Твіттер», щоб це прочитав, коли прокинеться, Трамп. Поки Трамп спав, багато політиків, які вважають себе світовими лідерами, зробили гучні заяви про мир, які, як виявилося, нічого не варті, а багато загальновизнаних політичних експертів розписалися у власній некомпетентності. Поки Трамп спав, світові ціни на нафту очікувано злетіли й розчаровано впали. Коли Трамп нарешті вийшов до преси, стало зрозуміло, хто у світі господар. — Без втрат, без єдиного пострілу, більше того, без зайвих слів США примудрилися виграти битву за ті 13 годин, поки спав Трамп.

Хоч би як розвивався американсько-іранський конфлікт далі, я пригадаю саме ці 13 годин, якщо мене коли-небудь запитають, чи були за час перебування в Білому домі у Трампа вдалі рішення. Думаю, з нього й у цілому цілком пристойний президент міг би вийти, якби Трамп менше твіттив і довше спав.

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ