Воля, визволення - от той конечний прапор, до якого тягнеться все, до якого прагнуть і вояки з мечами, і моралісти з заповітами, і поети з віршами.
Василь Липківський, український релігійний діяч, церковний реформатор, педагог, публіцист, письменник і перекладач, творець і перший митрополит Української Автокефальної Православної Церкви.

Поради для самогубства України

До Зеленського мешканці російського телевізора мають почуття складні й невизначені
23 травня, 2019 - 19:38
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

«Ми в Росії подолали ту межу, коли Україна мала для нас значення, — заявив кінорежисер Карен Шахназаров у програмі «Вечір з Володимиром Соловйовим» від 22.05.2019. — Ми без України цілком обходимося. Для нас байдуже, хто у них президент і що він робитиме!» Мені ці слова, сказані в цій студії, одразу нагадали слова героїні фільму «Звичайне диво»: «Три дні я гналася за вами, щоб сказати, як ви мені байдужі». Оскільки в цій, як і в усіх інших інформаційних і аналітичних програмах російського телебачення Україна є головною, а подеколи і єдиною темою.

Російські теми на російському ТБ блимнуть на мить і тут-таки зникають у забутті. Уже забули про десятки тих, хто згорів у Шереметьєво. На секунду обернулися на загибель пасажирів у столичному метро. І тут же мешканці російського телевізора, подібно до наркоманів, які підсіли на наркотик, починають обговорювати єдиний сюжет, що, на їхнє переконання, гідний уваги, — Україну. Причина, з якої Україна стала й продовжує залишатися головною темою для російського телевізора, очевидна. Головною інформаційною зброєю Росії керують люди, що страждають на тяжку форму імперського синдрому. Головний зміст історичного процесу, який триває наразі на території всього пострадянського простору, — це розпад Російської імперії, що почався 1917 року й перейшов у нову фазу наприкінці 1980-х років.

Голка смерті кощія Російської імперії міститься в Києві. Оскільки втрата України тотожна остаточній смерті імперської сутності Росії. Саме тому ось уже шостий рік усі російські телеканали верещать про «хунту», «фашизм» і «бандерівщину». Саме тому був окупований Крим, створені «ДНР» і «ЛНР» і розв’язана війна проти України. Саме тому у програмі «Недільний вечір» від 19.05.2019 Сергій Кургінян надривався: «Україна може бути лише проросійською! Інакше її просто не буде!» Насправді цей нестямний крик із самих глибин імперського серця Кургіняна означає, що якщо Україна остаточно вийде зі сфери впливу Росії, то імперія помре, а перед Кремлем на повний зріст постане завдання займатися своєю власною країною. Тобто те завдання, до реалізації якого нинішні мешканці Кремля категорично не готові.

До Зеленського мешканці російського телевізора мають почуття складні й невизначені. З одного боку, теза, що «гірше за Порошенка бути нічого не може», поділяється всіма, кого пускають у федеральний ефір. З другого боку, відчувати до будь-якого президента України щось окрім ненависті й презирства для бійців інформаційного фронту незвично й незручно. Тому практично всі вони сходяться на формулі: «Зеленський — це той самий Порошенко, тільки недосвідчений».

Виходячи з недосвідченості Зеленського і його молодості, російський телевізор повадився давати батьківські поради новому Президентові України. У вже згаданій програмі «Вечір» від 22.05.2019 режисер Карен Шахназаров повідомив, що має до Зеленського добрі почуття як до колеги й розповів, що і як йому слід робити на посаді Президента України. «Лише Бонапарт може врятувати Україну!» — вигукнув режисер Шахназаров. І, помовчавши, продовжив: «От що б зробив Наполеон? Треба застосувати силу. Він би ввів гвардійців!»

Ця ідея дуже надихнула Соловйова і він її доповнив: «Перше, що треба робити, — не референдуми проводити, а брати армію, брати СБУ і проводити арешти!»

Слово бере людина, посада якої теж починається зі слова «президент»: «президент Союзу письменників міжнаціональної згоди ФРН» Володимир Сергієнко. І от Володимир Сергієнко, як президент Президентові, пояснив Володимиру Зеленському, як йому треба добиватися міжнаціональної згоди в Україні. «Спиратися треба на армію. Демократія згубна. П’ять років — влада армії. Потім — вибори. Зеленському потрібна опора на силовиків», — вчить свого молодого тезка й молодшого колегу Володимир Сергієнко.

Хоча Соловйов тільки-но заборонив Зеленському «референдуми проводити», але все-таки, про всяк випадок, якщо український Президент його не послухається, вирішив підказати, як саме слід провести референдум, якщо вже йому так закортить. «Як поставити питання на референдумі?» — запитує Соловйов. І одразу відповідає від імені Зеленського: «Я маю піти на прямі переговори з «ДНР» і «ЛНР»?

Але наймудрішу пораду Президентові України, який тільки-но розпочав виконання своїх обов’язків, дав усе той же режисер Карен Шахназаров. Спочатку він повторив попередніх порадників, заявивши: «Зеленський має заарештувати Парубія й Ляшка!» А потім видав абсолютно геніальну пораду: «Я б на місці Зеленського звернувся за підтримкою до Донбасу. Там є силовики, які можуть навести лад в Україні».

Не знаю як зараз, а за часів мого дитинства був популярним такий дворовий садистський жарт: старші хлопці взимку підводять нетямущого малого до залізного стовпа й пропонують йому лизнути метал, розповідаючи, що на морозі він напрочуд смачний, а потім падають від сміху, дивлячись на страждання дитини, в якої язик намертво прилипнув до стовпа.

Володимир Зеленський, за всієї своєї недосвідченості, явно не самовбивця, щоб дослухатися до будь-якої з безкоштовних порад, якими його щедро забезпечують у студіях російського телевізора. І він і його оточення чудово розуміють, що в разі реалізації будь-якої з цих порад Україна його просто змете в лічені дні, а можливо й у лічені години.

Соловйов з Шахназаровим і іншими добровільними порадниками Зеленського, на відміну від юних дворових садистів, не можуть не розуміти, що неможливо переконати Зеленського «лизнути метал на морозі». Питання, навіщо вони публічно дають безглузді поради, на які, цілком очевидно, ніхто не зважатиме.

Відповідей на це запитання дві. По-перше, треба чимось заповнити паузу, що виникла післявиборів президента України, виникла у зв’язку з тим, що виливати отруту на Порошенка вже не актуально, а на Зеленського запаси отрути ще не накопичені.

По-друге, й це головне. За п’ять років інформаційної війни проти України за Порошенка технологія цієї війни й технологія виробництва її головного продукту — ненависті до України була відпрацьована до найменших подробиць. Використовувати той же набір штампів про «нацизм», «русофобію» й «бандерівщину», маючи проти себе молодого, сучасного, іронічного, доброзичливого Зеленського, який не соромиться вкраплювати в свої виступи російську мову й публічно заявляє про своє єврейське коріння, досить складно. Зеленський — це новий виклик для Путіна. І якщо новий український Президент не припуститься фатальних помилок, не можна виключити ймовірність того, що Путін відповість на цей виклик у звичний для себе спосіб. А саме провокаціями й кров’ю. І тоді це стане дуже серйозним викликом не лише для Зеленського й навіть не лише для України, а й для всієї світової спільноти.

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ