Правила правопису
Коли мої студенти помічають, що я говорю «в Україні», а не «на Україні», дехто цікавиться, чому я так роблю. Відповідаючи, зазвичай наводжу як приклад їхнє ставлення до власних прізвищ. На першому занятті хто-небудь зі студентів обов’язково виправляє викладача, вказуючи, на якому складі треба ставити наголос. Хтось не хоче бути ІванОвим, а хоче, щоб його називали ІвАнов. Комусь неприємно відзиватися на ЗубрИцьку — і дівчина вимагає, щоб її називали ЗУбрицька, ймовірно, вважаючи, що краще асоціюватися із зубром, ніж із зубрилом. Не знаю жодного випадку, коли я або інший викладач наполягали б на своїй версії вимовляння чужого прізвища. Ключове слово тут — «чужий». Для всіх, хто працює зі словом, право на ім’я очевидне і непорушне...
На 73-тій сесії Генеральної асамблеї ООН співробітники Секретаріату з прав людини спробували пояснити цю істину людям, яких РІА «Новости» чомусь називає «російськими правозахисниками». Це чуже ім’я співробітники РІА «Новости» навіщось присвоїли Олександру Молохову, чия посада називається «керівник робочої групи з міжнародно-правових питань при постійному представництві республіки при президенті». Тобто чиновник окупаційної адміністрації, прикомандирований до ставки верховного окупанта.
Так от, цей чиновник із колегами прибув до ООН для того, щоб поскаржитися на санкції США і Євросоюзу проти Росії і конкретно проти окупаційної адміністрації Криму. Співробітники ООН їх довго не хотіли пускати, потім здалися і пустили, але вимагали письмового варіанту виступу на окремому засіданні, який організувала Рада з прав людини при ООН. Отримавши текст, співробітники секретаріату Ради поставили вимогу виправити помилки, пояснивши, що коли йдеться про Крим, треба писати «Автономна республіка Крим», після чого ставити кому й обов’язково додавати слово «Україна». Окупанти вперлися, влаштували довге листування, в результаті співробітники Ради при ООН плюнули й дали можливість окупантам демонструвати свою безграмотність публічно...
Путін на Генасамблею не приїхав. І його можна зрозуміти, оскільки йому явно незручно з’являтися на людях після того, як справжні імена і посади «солсберецьких» отруйників уже оприлюднено, в Росії путінські ставленики зазнають нищівної поразки, на Північному Кавказі гризуться Чечня з Інгушетією, і в цілому в піднаглядній країні назріває системна криза. Натомість Порошенко приїхав і доволі успішно виступив. Російський офіціоз висвітлив цей виступ у кращих радянських традиціях. Тобто ані слова про суть, зате тонни ваговитого кондового «гумору» в стилістиці «Правди» і «Крокодилу» сталінських часів.
Основний зміст статті під назвою «Порошенко виступив на Генасамблеї ООН у кращих застільних манерах», опублікованої Євгенієм Шестаковим в урядовій «Российской газете», — це життєрадісне дитсадівське хіхікання з того, що Президент України опинився на трибуні ООН у день свого народження. А ще співробітника «Российской газеты» чомусь страшенно розвеселила декларація США про те, що Америка не визнає і ніколи не визнає анексію Криму Росією. Автор «РГ», який пише із США, назвав цей документ «жартівливим». Можливо, коли його в процесі подальшого розвитку санкцій видворять з Америки, а в Росії перестануть платити зарплату, йому спаде на думку, що в кожному жарті є доля жарту.
У студії програми «Вечер», яка вийшла на каналі «Россия-1» 26.09.2018, теж здебільшого жартували. Жарти, якими обмінювалися ведучий і «експерти», були плоскими і важкими, як млинці від штанги. Спочатку жартувати було подано королю цього цеху Ж., головному блазневі російської політики. До речі, можна привітати Соловйова з великим успіхом. Саме його зусилля з просування неабияк обридлого росіянам лідера ЛДПР значною мірою посприяли тому, що представники цієї найпідлішої в історії Росії партії стали губернаторами у двох регіонах. Блазень Ж., звичайно, не прийде до влади в Росії. Але якщо йому і його ставленикам у результаті неминучого розвалу Росії дістанеться випадково хоч найменша частка влади, то непереливки буде всім. Зокрема й Соловйову, якщо він на той час не встигне втекти з країни.
«Вони спочатку нав’язали нам комунізм, потім його зруйнували!» — рутинно заволав Ж., коли отримав слово й негайно увімкнув свою звичну антиамериканську істерику. — «Тепер для них найбільшу небезпеку становить православ’я. В майбутньому вони хочуть добитися дехристиянізації всього світу! Католики і протестанти мляві! Заважає лише православ’я!» — крики Ж. почали помалу затихати, але тут він раптом пригадав, що темою оргії Соловйова було оголошено Україну, і заволав із новою силою: «Порошенко ніколи не поїде до ООН! Він поїде до Магадана!» Потім невідомий оператор натиснув у голові Ж. якусь кнопку — і біснуватий лідер ЛДПР поніс безглуздя: «Завдяки санкціям Росія стане найбільш передовою країною! Всі опенгеймери приїдуть до нас і дадуть нам свої новітні технології! Всі дадуть!» Після чого в голові Ж. пролунало клацання тумблера — і понеслося: «У них ніхто в Бога не вірить! Храми стоять порожні!!! Не лише Крим, а й уся Україна — частина Росії!!! Захід ставить завдання — впровадити в свідомість людства атеїзм і неоязичництво — це шлях до сатанізму!»
Потім каламутний погляд Ж. раптом зупинився на присутніх у студії українцях Ковтуні і Трюхані, які недоречно засміялися, і король блазнів злісно заволав, тикаючи в них тремтячим пальцем: «І вас, українців, весь світ проклинатиме!!! Буде час, і ви соромитиметеся того, що ви були українцями і була така країна — Україна!!!»
Власне, після сеансу біснування у виконанні Ж. передачу можна було завершувати, оскільки основні ідеї, які треба було донести до аудиторії, він уже викрикнув. Але в студії були ще «експерти», та й «повторенье», як відомо, «мать ученья». Тому слово отримали всі. Ізраїльський «громадський діяч» Яків Кедмі приніс із собою звичну порцію отрути проти України й США і, не поскупившись, виплеснув її в ефір федерального каналу. «Вираз обличчя Порошенка був таким, ніби він не може повірити, що його взагалі туди пустили», — поділився своїми враженнями про сесію Генасамблеї ООН Яків Кедмі і переключився на Америку, яку за звичаєм звинуватив у створенні тероризму на планеті Земля. «Господь Бог американцям відповів 11 вересня!» — проголосив Яків Кедмі. Ймовірно, він у цей момент уявляв себе древнім пророком. Але насправді те, що він сказав, для людей віруючих — просто богохульство, а для атеїстів — звичайна безсоромність.
Путінська імперія на кінець свого існування є дивним експериментом над людською природою. Напоказ виставлені всі мислимі вади і моральні потворства. На жаль, у країні немає сучасного Гоголя або Босха, аби все це адекватно змалювати в тексті чи на полотні. Мабуть, художній портрет цього унікального неподобства створюватимуть уже після загибелі натури у вигляді посмертної маски...
