Правила винятків
Чому ЄС уважний до польських гріхів і розсіяний по відношенню до німецьких
«Якого біса ми затягли до Євросоюзу не дозрілих до нього східних сусідів?» — задаються питанням деякі німецькі журналісти, маючи на увазі «національно-католицьку Польщу й етнічно патріотичну Угорщину». Тема відрахування хуліганів з елітної школи ЄС звучить і на представницькому рівні. Звичайно ж, неспроста. Політика Ярослава Качинського & Co і Віктора Орбана давно стала поперек дороги альянсу, що живе за копенгагенськими критеріями: демократія, рівність перед законами і дотримання прав людини. Проте в школі ЄС існує не сувора, утім, яка чітко проглядається, субординація між старими і новими членами. Крім того, є лідер Союзу — Німеччина — і її заступник — Франція, які, так само як і Польща, не завжди мають намір виконувати колективні рішення альянсу.
2019 року Європейська парламентська дослідницька служба (EPRS) провела аналіз впливу Північного потоку-2 на енергетичну безпеку ЄС. У червні 2021 року висновки цього документа підтвердила Комісія ЄС. Цитую: «Північний потік-2» посилює залежність ЄС від постачань російського газу, загрожує внутрішньому ринку ЄС і не відповідає енергетичній політиці ЄС, його стратегічним інтересам, і тому вимагає припинення». Зауважимо, що саме Польща була і залишається активним противником російської газового зашморгу для України і Європи. Але «локомотив ЄС», як називають Німеччину, проігнорував думку веденого складу. Тепер симетрична колізія: у правовій сфері Польща ігнорує думку Німеччини і намагається поставити своє законодавство над загальноєвропейським.
Не вперше інтереси однієї країни суперечать економіці союзу. У вісімдесятих Гренландія вийшла зі Співтовариства, хоча її громадяни залишаються датчанами і користуються правами громадян ЄС. Зовсім нещодавно стався всім відомий Брексит, хвилі якого ще не вляглися. Греція залучає більше інвестицій із Китаю, ніж із ЄС... За всім цим стоять риба, гроші і приватні інтереси. Однак країни, що заснували Євросоюз, уникали конфронтаційної політики, не намагалися збагачуватися за рахунок інтересів сусідів по континенту і не ставили співпрацю з авторитарними режимами вище за взаємини з країнами демократичних устремлінь. Nord Stream 2 поклав кінець вибірковості в державних зв’язках. Німеччина подала поганий приклад 27 членам альянсу. Чи варто дивуватися, що в східному крилі будинку поводяться, як і в західному, тільки на свій лад.
Після 16 років політики А. Меркель, яка пожертвувала стратегічними цілями заради економічних вигод, країні потрібні зміни. «В жодному разі не можна романтизувати поступку президента США щодо Північного потоку-2, — пише впливова «Франкфуртер Альгемайне Цайтунг». — Після цієї угоди постає найважливіше трансатлантичне питання, яке Байден адресуватиме Берліну з осені, залишаючи на обличчі німецької політики дедалі менше гриму. Чи можна Німеччині почуватися захищеною американськими гарантіями ядерної безпеки, водночас заробляючи великі гроші на стратегічних суперниках Америки? Важкий шлях до єдності на Заході на рубежі століть вимагає «духовного і стратегічного повороту» з німецької сторони...»
Гроші і принципи. Рано чи пізно вони вступають у суперечність для людини і держави, змушуючи робити нелегкий вибір. Тут настає момент істини для кожного.
Північний потік-2 став актом моральної стратифікації європейських політиків. І цей акт не закінчиться із введенням в експлуатацію труби-зашморгу. Все ще попереду. Адже для захисту принципів ЄС не обов’язково бути його винятковим або відраховуваним членом.
