Пропаганда на крові
Девальвація експертних оцінок масою балакучих «аналітиків» лише розчищає агресору шлях до нашого тилу
Якщо в російському інформаційному просторі домінують технології пропаганди і навіювання, то в українському медіа-середовищі панують висновки замість інформації з першоджерел. Хвиля самоназваних експертів, аналітиків з розкрученими прізвищами заповнює інформаційні порожнечі в умовах потужного запиту суспільства на конкретні відповіді. Невизначеність загалу в ключових питаннях породжує бажання мати сталу думку і відповідно готові висновки часто замінюють процес мислення, ретельний аналіз. Саме тому так необхідні неупереджені зліпки дійсності, зрізи реалій. Тема блокування чи не блокування окупованих територій, при обговоренні якої часто пересічні громадяни уявляють собі високі стіні, блокпости і колючий дріт, аж раптом виявляється, що в окупованому Луганську можна зняти готівку з рахунку будь-якого українського банку за 3 — 5% комісії. Ми говоримо про санкції заходу проти Росії, про перетворення лінії розмежування на лінію фронту, про закупорювання українських громадян у безвихідній колбі, і на цьому тлі конкретні фінансові установи непогано заробляють поза всілякими перетинами кордонів.
Зрештою, чи існує взагалі достеменний список терористів, їхніх посібників та всіх тих, хто вимушено або свідомо став на їхній бік? І чи запроваджено щодо них санкції з боку Києва? Чи заблоковані їхні рахунки, рахунки їхніх родин? Чи відомо, хто з терористів та їхніх прибічників наразі зареєстрований переселенцем у мирних містах України? Звіти правоохоронних органів щодо затримання фур на лінії розмежування начебто покликані продемонструвати боротьбу з «контрабандою», яка по факту не є контрабандою. А з іншого боку — знайти в мережі офіційний перелік осіб, які причетні до тероризму неможливо. Тим паче, неможливо дізнатись, яких саме заходів ужито щодо обмеження їхніх прав.
Представники СБУ запевняють, що такі списки існують і потрапити в Україну терористи ні з боку зони АТО, ні з територій інших держав не зможуть. Насправді, ми бачимо, що посібники бандитів почуваються в столиці України досить комфортно. Рік тому для ідентифікації подібних осіб використовували місцевих донбасівців, які допомагали добровольчим батальйонам на блокпостах затримувати депутатів-сепаратистів, подільників терористів. На жаль, затримані і передані правоохоронцям згадані особи згодом опинялися на свободі. Ситуація чимось схожа із ситуацією з полоненими російськими військовими, які в умовах АТО, а не війни, навіть називатись полоненими не можуть. Наразі можна було спостерігати серйозну «засвітку» лише двох ГРУшників. На запитання, яка доля інших затриманих російських військових на Донбасі, Генштаб та спецслужби посилаються на тайну слідства, воєнну таємницю тощо. Відсутність, у свою чергу, офіційного визначення подій на сході України на Донбасі як війни, фактично, знімає з Росії — справжнього агресора й окупанта — обов’язки із матеріального утримання цих територій.
Кількість навезеної на Донбас зброї та постійні тренування російської армії в Ростові натякають на те, що в найближчій перспективі відвоювати силовими засобами Луганськ і Донецьк буде вкрай складно. Росіяни ж регулярно можуть спостерігати за тим, як у Батайську (передмістя Ростова-на-Дону) формуються так звані гуманітарні вантажі з відповідним асортиментом зброї. В іншому передмісті Ростова-на-Дону, а саме на Кадамівському полігоні, не вщухають регулярні польоти військової авіації, відбуваються відпрацьовування тактичних завдань із захоплення територій (особливості рельєфу тої місцевості абсолютно відповідають Донбасу і розташовані в безпосередній близькості до нашого кордону). Регулярно через пункт «Должанський» уночі згадана «гуманітарна» гусенична допомога перекидається до окупованих територій України. Варто зауважити, що ця інформація особливо не приховується від громадськості. Всі ці бравади м’язами є також елементами тиску, якому можна протиставити лише грамотну дипломатичну роботу зі світовою спільнотою і системні заходи зі зміцнення національної безпеки. Але про яку системність можна вести мову за умов хресних ходів у Києві з георгіївськими стрічками і присутності у владі посібників, а то й координаторів сепаратистів (для того, щоб у цьому переконатися, варто глянути на деякі прізвища в складі Парламенту)?
В ідеологічному плані на нашому боці наразі є, крім інших, ще два аспекти — враження тих, хто повернувся до окупованих міст з вільної України, та тотальне розчарування тих, хто чекав на «світле майбутнє» під чоботом Росії. Але, на жаль, багато з тих, хто повернувся до своїх осель, нічого втішного з великої України не приніс, крім спогадів про приниження, владний безлад та хабарі на блокпостах. Друга ж категорія громадян в основному пов’язують свої труднощі з тим, що їх просто не прийняла в свої обійми Росія. Замість триколору вони отримали сурогат сепаратизму — імперський бандитизм за якого вже навіть немає можливості протестувати та хоч якось боротися за власні права.
Ось знімок реалій теперішнього Луганська з вуст корінного луганчанина Віталія: «Сьогодні стикнувся з тим, що маму моєї знайомої поклали в онкологію, діагностували рак, потрібна була кров, але їй не дали її до тих пір, поки мені не принесли донорські талони... але це ще півбіди. Ліків немає зовсім. Кров знайшли, а крапельниць для її переливання — немає. Із усіх необхідних препаратів я зміг купити лише вітамін С в ампулах. Усе інше замовляв у Сєверодонецьку (звільнена територія. — Авт.). На днях усі ринки не працювали, зачинили модулі і прикріпили таблички «Ми протестуємо!»
Рівно рік тому у Віталія в наслідок мінометного обстрілу загинула молода дружина Оля. Тоді бандити обстрілювали Луганськ із самого Луганська, сіючи панічний страх і списуючи свої злочини на ВСУ. Над забитими й інформаційно ізольованими луганчанами російські спецслужби відпрацьовували і продовжують відпрацьовувати цинічні, зухвалі методи залякування і навіювань. Віталій додає: «Сьогодні в районі третьої години ночі прокинувся від залпів. Стріляли з міста. Але найжахливіше те, що вони встановили пам’ятник, де загинула Оля, і звинувачують ВСУ у вбивстві громадян. Я там був тоді — рік назад! Стріляли близько, розриви мін були із секундними затримками, а ВСУ були за 15 — 20 кілометрів від Луганська. Пропаганда на крові...»
Ці факти лише доводять, наскільки складною і вибухонебезпечною наразі є перманентно палаюча ситуація на сході України і наскільки безвідповідальними є вчинки тих, хто, з одного боку, намагається посіяти паніку, а з другого — виправдовує недоліки влади, відсутність реформ і зміцнення нацбезпеки зовнішніми чинниками. Девальвація експертних оцінок масою балакучих «аналітиків», політизація і спекуляції в умовах потужних пропагандистських атак ворога, лише розчищає агресору шлях до нашого тилу. Замість роботи з нашими громадянами, використання всіх засобів лікування та завойовування їхніх душ і свідомості, ми дозволяємо імперії нишпорити у нас за спиною — від ранкового метро до галасливого ринку, від поверхневого телебачення до образ на блокпостах. Якщо висновків не буде зроблено вчасно, за кілька років Україна матиме «придністров’я» у найгіршому своєму варіанті. Адже між «ПМР» і Росією пролягає ціла Україна, а між Україною і Росією залишилась лише пролита кров.
