Давайте не лише язиком поговоримо, проголошуючи написане, але, із розмислом учитавшись, подбаємо ділом сповнити це
Кирило Турівський, церковний діяч, філософ, письменник, проповідник і стовпник, оратор Київської Русі

Приквел Гарячої війни?

«06-12.04.2018»
12 квітня, 2018 - 20:08

Моя колонка, присвячена перспективі й можливим стратегіям нової холодної війни і нової гонки озброєнь, опублікована в «Дні» минулого тижня, на цьому тижні отримала несподіване продовження. У ті самі хвилини, коли я набираю на клавіатурі цей текст, з американського порту Норфолк у напрямку Сирії виходить авіаносець, названий на честь американського президента, при якому терміни «холодна війна», «гонка озброєнь», «залізна завіса» увійшли до нашого життя, а в повітря піднявся «літак Судного дня» — мобільний командний центр на випадок ядерного конфлікту. Російський президент Володимир Путін привів у бойову готовність системи ППО, Чорноморський флот і умовляє іранських партнерів з підтримки режиму Асада надати російським стратегічним ракетоносцям і літакам-заправникам авіабазу Хамадан та повітряний коридор для протистояння американському флоту, який тільки почав зосереджуватись у Східному Середземномор’ї. Асадовські вояки ударними темпами розосереджують свої механізовані підрозділи, перекидають літаки під парасольку російської ППО в Хмеймім, у потенційно уразливих для ракетних ударів американських точках, замінюючи своїх та іранських солдатів витратним людським матеріалом з «Хізболли».

Парадокс — все виглядає так, ніби світ стоїть на порозі нової глобальної війни, хоча новий американський удар по Сирії навряд чи буде більшим, ніж нанесений по сирійській авіабазі Шейрат рівно рік тому. Схоже, річ у тім, що, розкручуючи цей конфлікт, кожна зі сторін переслідує власні завдання, максимально далекі від того, аби припинити багаторічний геноцид сирійського народу власним урядом і його союзникам, або хоча б покарати винних у черговій хімічній атаці цього разу в сирійській Думі. На тлі розслідування прокурора Мюллера, а також провальних для республіканців результатів місцевих виборів, у світлі проміжних прийдешніх виборів до палати представників, перед президентом Трампом замаячила загроза втратити республіканську більшість у Конгресі, що зробить загрозу імпічменту реальною як ніколи. «Демократи прагнуть довести, що російське втручання у вибори було в моїх інтересах, а ось я підпишу нові санкції/завдам удару по росіянах у Сирії, і ви всі побачите, що це не так». Зміст останніх твіттів американського президента був приблизний таким. Поза сумнівом, головною метою санкцій і майбутнього ракетного удару Трампа по Сирії є не росіяни, а вибори до Конгресу, що наближаються. Отже, не раджу чекати від бомбардувань Сирії якихось приголомшливих для Асада, Росії та Ірану наслідків. Ніхто не ставить перед ними подібну мету.

Щодо Путіна, нагнітання істерії довкола Сирії здійснюється і в його інтересах. Враховуючи наслідки нових американських санкцій, відчутних для росіян не в частині зменшення капіталів російський олігархів — Дерипаска там віднедавна (що називається, привід посміятися), а катастрофічного, як взимку 2014—2015, падіння рубля, нова військова загроза дає прекрасний відволікаючий і мобілізаційний ефект. Поки з екранів телевізорів росіянам повідомляють, які продукти краще брати з собою в бомбосховище, падіння рубля здається їм найменшою з можливих загроз. А російський президент отримав чудовий привід ще раз розповісти росіянам про нову «диво-зброю». Чим і не забарився скористатися, виступаючи у вівторок у Курчатовському інституті. На камери натякнувши, що виступає перед тими самими ученими, які створювали цю саму «диво-зброю» зі старої як світ, але такої, що полюбили всі, старої комп’ютерної анімації, він заговорив про нові плани: «Найближчими роками в науці ми повинні реалізувати національний проект, який за своїм масштабом, за історичним значенням для країни можна порівняти з атомним і космічним проектами». Ніби вже озвучене ним нещодавно в Манежі таким проектом не є.

Утім, і з «диво-зброєю» все це не «гонка озброєнь», а не більше, ніж блеф. Хоч скільки би Путін, наслідуючи Кім Чен Ина, погрожував світу ядерною кнопкою, максимум що він може собі дозволити, — це скинути бочку з хімічною зброєю на зруйновану семирічною війною далеку близькосхідну країну. Чудово усвідомлюючи, що заплатити своїм життям за цей злочин доведеться іншим, але не йому.

Це залишилося практично непоміченим коментаторами, але напередодні про «Гонку озброєнь» на відкритих слуханнях у Конгресі говорила ще одна людина — Марк Цукерберг. Щоправда, він говорив не про ракетну, і не про хімічну зброю, а про інформаційну війну, про електронні технології. І скільки б російські агенти не труїли перебіжчиків, скільки б ще бочок з хімікатами ні було скинуто на сирійських повстанців, скільки б американських «томагавків» не було запущено у відповідь, основна «гонка озброєнь», найгарячіші бойові дії з Росією найближчим часом триватимуть на інформаційному фронті. Тому що обидві сторони — адміністрації Трампа і Путіна — отримують найбільшу вигоду саме від них.

 

Рубрика: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments