Якщо свобода взагалі щось значить, то це право говорити іншим те, чого вони не хочуть чути
Джордж Оруелл, британський письменник і публіцист

Скинути баласт: кейс Єрмака

10 грудня, 2021 - 09:49

Якщо мене спитають, чи досидить Андрій Єрмак на посаді керівника Офісу Президента до закінчення владного терміну Зеленського, я відповім без вагань – однозначно ні.

І на це є кілька пояснень. Перше з них полягає в тому, що пан Єрмак, крім функції організації робочого процесу президента, виконує ще одну роль – він, мов та губка, приречений вбирати в себе негатив, який збирається навколо президента.

Таку ж функцію до нього виконував Андрій Богдан, якого всі вважали хамом, дурисвітом, порушником законів, автором сумнозвісного турборежиму і ледь не архітектором приходу Зеленського до влади. Зауважте, що критикували тоді не Зеленського, якого вважали новачком у владі, а саме керівника його офісу.

Зрештою, мова не тільки про Зеленського і його «секретарів». Ця посада в українській політиці проклята з самого початку, бо з одного боку дарує шалені можливості, але з іншого – є чи не найбільш токсичною. Саме тому так часто змінювали назву: в нас був то офіс, то адміністрація, то секретаріат президента, але сума не змінювалася – і завжди була від’ємною. Навіть не знаю, чи бодай хтось із президентських секретарів запам’ятався чимось позитивним, зате негативних «героїв» безліч: Табачник, Медведчук, Балога, Литвин, Ложкін, Богдан, Єрмак…

Друге пояснення полягає в егоїстичності Зеленського. Хоча він і прагне переконати всіх, що цінує Єрмака і готовий за нього у вогонь і воду (навіть на гелікоптерах на держдачу), але насправді майже три роки у владі переконують: Зеленський любить і цінує тільки себе одного.

Згадайте його попередніх соратників, ту нечисленну команду людей, з якими він ішов на вибори – Богдан, Разумков, Рябошапка, Данилюк та багато інших. Тепер вони всі в опозиції. Хоча спочатку він усіх їх розхвалював і називав найкращими, як і свого першого прем’єр-міністра Олексія Гончарука (ще пам’ятаєте такого?).

Та настав момент, коли з неймовірною легкістю Зеленський цих людей позбувся, бо відчував, що вони тягнуть його сонцесяйний рейтинг униз або ж замало обожнюють його персону (пригадайте про «туман у голові» від першого прем’єра). Самозакоханий і глибоко всередині закомплексований Зеленський так само колись позбудеться і Єрмака.

Нарешті третьою причиною є те, що Єрмак акумулює не лише негатив, а й можливі кримінальні справи. Чого лише вартує вагнергейт і усний наказ керівника Офісу президента розвідникам. Тільки за це можна відкривати статтю за державну зраду. І чим швидше падатиме рейтинг Зеленського, тим більш перспектив у такої справи. А тоді вже два варіанти: або початок (бодай показової) процедури імпічменту, або всі кримінальні стріли – в Єрмака. Врятуватися Зеленський зможе єдиним способом: зіштовхнувши колишнього друга з палуби у воду.

Четверта причина найпростіша: на президентські вибори треба йти не з негативом, а надією на краще, на зміни. З Єрмаком суспільство точно не пов’язує позитиву й надій, тому напередодні виборів його місце посяде хтось інший.

Тож нині Єрмак ще всесильний, але насправді вже перетворився на баласт. Його не скидають тепер, бо він ще може стягнути на себе багато бруду й негативу. Але загалом перспектива у нього очевидна – відставка. Питання одне – коли?

Новини партнерів