Найрідкісніша мужність - це мужність думки
Анатоль Франс - французький прозаїк, літературний критик

Соціальна безвідповідальність «телеящика»

30 липня, 2019 - 11:51

Нещодавно в одному із готелів Берліна, «гортаючи»  німецькі телеканали, зловив себе на думці, що їхня  тематична розмаїтість  нагадує мені програми, які виходили у ефір на українському ТБ  та обласних телестудіях кінця 80-х, початку 90-х років.  Сучасне німецьке «теледзеркало» відображає життя суспільства у всіх його проявах: економіка, політика, культура, освіта, спорт, розваги, дитячі програми…  Власне, телевізійна палітра, форматування каналів в тій успішній державі спрямовані на задоволення різноманітних запитів, інтересів, вподобань глядача, сумісних  з розвитком країни.

Наш перенасичений український ефір під гаслом «далі від совка» перетворився, на жаль, в суцільну політичну дискусію:  куди йдемо, як ідемо, з ким ідемо?.. Таке враження, що народу безперестанно з року в рік  втовкмачують в голови думку про відсутність українського шляху. А «всезнайки» (політологи, соціологи, експерти)  діляться своїми, часто протилежними  рецептами, задурюючи людям голови.  Більшість із «оракулів» виконують  замовлення тих, хто їх делегує на телеканали й платить гроші за пропаганду своїх  ідей. А де ж вітчизняні економісти, науковці, моральні авторитети?! Де голос цих людей?! Нещодавно пішов із життя  відомий юрист-конституціоналіст  Віктор Мусіяка… Хто дав ефір цій людині?! Він так і помер не почутим, не затребуваним.   Натомість невідомі «всезнайки» залучаються відверто ворожими силами сусідньої держави, культивуючи в телеглядача агресію, непримиримість, відразу до всього українського, ідеалізуючи так званий «совєтікум», спадкоємцем якого стала нинішня Московія.

Але ж суспільство живе й розвивається не однією лиш політикою.  Сіється зерно,  виливається метал, ростуть діти, твориться новітня історія... Та й  історичні уроки не зайве пам’ятати, аби не повторювати помилок. Словом, дивлячись на вітчизняне олігархічне телебачення доходиш висновку – в ньому майже не спостерігається програм, які б розповідали про сучасне  людське життя  у всіх його вимірах та потребах.

Для прикладу: однією із найосновніших проблем сучасного буття України є запуск  ринку землі.  Де ви  бачили теледискусії на цю тему?!  Їх просто немає. Таке враження, що хтось навмисне уникає оприлюднення цієї архіважливої тематики, аби «всліпу» провести приватизацію найціннішого, що в нас залишилося.  Маємо колосальні проблеми з демографією,  культивуванням меншовартісності. «Телеящик» пропонує, здебільшого, не власний продукт, а сурогат чужого, агресивного…  Щодо формування випусків теленовин то тут, вважаю, відбувається цілеспрямована війна з людською психікою, яку щодня калічать  «вбивствами, згвалтуваннями, розстрілами, аваріями»…

Не втомлююся повторювати: вітчизняний телеефір у кожній державі це – суспільне надбання. Він у вигляді ліцензій на мовлення видається телерадіоорганізціям  в тимчасове користування. Ніщо не заважає державі (через свого регулятора -  Національну раду з питань телебачення і радіомовлення) сформувати такі запити в конкурсних відборах на телемовлення, які б відповідали запитам суспільства. А якщо цього не трапляється в реальності, значить інформаційна політика,  просто відсутня. І це під  час війни!

Відверта монополізація телеефіру (по 3 телеканали в одних руках)   несе  національну загрозу. Про яке соціальне спрямування телеефіру тут можна говорити?! Телеканали стали зброєю масового впливу в міжпартійних, міжолігархічних розбірках… Іхні «телесолдати», отримуюючи нелегальні зарплати  в конвертах, без совісті й страху служать тим, хто їм ці конверти вручає.  І все  твориться під цинічною маскою «свободи слова».

Серед невеликого винятку  телекомпаній, які намагаються  жити в унісон із суспільством, на мою думку, є  «24-й телеканал» та «Еспресо».  Але їхнє охоплення аудиторії явно уступає такому, приміром,  телемонстру як «Інтер»… В будь-якій цивілізованій державі, яка себе поважає, телеканалу «Інтер» вже давно би не продовжили терміну дії ліцензії. Але його «патрони» вміють домовлятися з усіма владами,  роками підриваючи засадничі основи держави. На підсилення  «Інтера» останнім часом прийшли «112-й», «ZIK», «NEWSONE».

Спроба утворити Суспільного телемовника також, вважаю, провалилася. Свідченням цьому є одні з найнижчих рейтингів цього каналу. А скільки шуму було навколо створення суспільного телебачення?! Скільки шабель схрестилося?! В результаті – пшик.

… Якщо хтось думає, що нова влада (з усіма її найкращими намірами) щось здатна буде зробити без телебачення, -  глибоко помиляється. Це – новітня зброя, яка,  як відомо, може бути спрямована як на розвиток так і на деградацію. 

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments