Життя – це боротьба, а боротьба – це справжнє життя.
Олена Теліга, українська поетеса, публіцистка, діячка ОУН

Суд над катами

18 травня, 2017 - 16:56

18 травня по всій Україні, включно з анексованим Кримом, а також у багатьох країнах світу проходять акції, присвячені пам'яті жертв сталінської депортації кримськотатарського народу. Важливим для усвідомлення трагедії було ухвалення 12 листопада 2015 року Верховною Радою України постанови, якою депортація кримських татар 1944 року визнається геноцидом.

Цього дня лунають траурні промови, влаштовуються мітинги підтримки та ходи. Сьогодні о 12:00 в окупованому Криму вшанували пам'ять жертв хвилиною мовчання. Кримські татари в окупованому Криму вийшли зі своїх будинків, щоб промовити поминальну молитву. А у всіх православних церквах Київського патріархату у Вільній Україні дзвонили дзвони на знак підтримки кримськотатарського народу. Зворушливо? - Звичайно. Цей прояв солідарності говорить про незломлений дух кримськотатарського й українського народів. Але поки вбивці не покарані, жертви не можуть упокоїтись. Саме від України й українського народу залежить, чи відбудеться суд над катами.

У 1944 році корінний народ Криму був висланий за межі півострова. 180 тисяч людей завантажили у вагони для худоби і відправили на чужину. Кримських татар виселили з Криму не просто так, а відповідно до результатів "кримінального провадження". Разом з радянською армією в Крим увійшли сотні радянських прокурорів для того, щоб почати репресії проти людей, які тільки-но звільнились від окупації. Саме їхніми руками було "зліплено" "справу про народ-зрадника". Сталінський режим не просто відправив кримськотатарський народ на смерть. Він звинуватив його у злочині, якого ніколи не було. Чому? Ну, хоча б тому, що правосуддя завжди персоніфіковане. Воно не тільки визначає факт скоєння злочину, а й чітко встановлює винних. Поіменно. А не плюс-мінус 200 тисяч осіб.

Коли адвокати сталінізму розповідають нам про "злочини кримських татар у період гітлерівської окупації Криму", вони брешуть. Обман полягає в тому, що замість доведених злочинів і названих імен "злочинців" нам пропонується повірити в провину всього народу: жінок, немовлят, старих і навіть тих, хто в цей момент воював у лавах Червоної армії.

У жовтні 2016 року відтворена в Києві прокуратура АР Крим порушила кримінальне провадження за фактом насильницького переселення в 1944 році кримськотатарського народу та представників інших народів з території Кримської АРСР. Зараз проводиться демографічна експертиза для того, щоб визначити точне число постраждалих. За інформацією слідства, в результаті насильницької депортації загинула чверть всього кримськотатарського народу. Цифри жахливі. Для порівняння, Голодомор в Україні забрав життя 12% українців, а Друга світова війна - 16% жителів тодішнього Радянського Союзу. Сьогодні на запити українських прокурорів російська держава-окупант відповідає, що в момент перевезення кримських татар у місця їхньої депортації на кожній залізничній станції їм надавався гарячий душ, санітарні зручності, відпочинок і їжа. Чому російська влада намагається обілити злочини сталінізму, більш-менш зрозуміло. Але й до українського розслідування є маса запитань.

Підозрюваними у скоєнні злочину в українському слідстві проходять Сталін, Берія, Молотов, Ворошилов та інші члени Політбюро, які ухвалили рішення про депортацію. Згідно з Кримінальним кодексом, в разі, якщо злочинці мертві, слідчий зобов'язаний закрити кримінальну справу. Іншими словами, ніякого суду не буде. У всякому разі не буде суду над сталінським режимом з ініціативи прокуратури.

Справа про розслідування депортації кримських татар 1944 року нагадує кримінальну справу про Голодомор. 22 травня 2009 року Головним слідчим управлінням СБУ було відкрито справу стосовно "низки радянських і партійних керівників СРСР і УРСР за фактом масового голоду 1932-1933 років в Україні". 25 грудня 2009 року в рамках розслідування було порушено нову кримінальну справу щодо Сталіна, Молотова, Кагановича та інших.

31 грудня 2009 року справу було направлено до Апеляційного суду Києва як таку, що "підлягає закриттю". Суд, який витратив на розгляд справи лише кілька годин, підтвердив висновки слідчих СБУ про організацію на території УРСР геноциду української національної групи, тобто штучного створення життєвих умов, розрахованих на її часткове фізичне знищення. Суд констатував, що обвинувачені вчинили інкримінований їм злочин, і закрив кримінальну справу у зв'язку з їхньою смертю.

Замість того, щоб шукати ще живих катів, а їх було немало, нам пропонується вдовольнитись результатами розслідування, де Сталін з поплічниками буде названий винним. А радянські прокурори, енкавеесівці, керівництво районів, у які привезли вигнанців? А як же вони? Ми дізнаємось їхні імена?

Інший спірний момент - це права жертв. Справу про депортацію було розпочато за заявою 160 потерпілих. Персоніфікація жертв - це важливо. Але тут слід нагадати, що рішення про депортацію в 1944 році ухвалювалося на підставі матеріалів "прокурорського розслідування". Звинувачений був увесь народ. В цьому випадку йдеться не тільки про цинічне нехтування індивідуальних прав, а й про колективні права кримськотатарського народу. Не варто забувати, що злочини скоїв режим. А значить - були як замовники, ватажки, свідки, "потерпілі", так і рядові виконавці. Українська держава, захищаючи кримськотатарський народ, має звинуватити не тільки померлого Сталіна, а й створений ним режим, злочинну систему, а також ідеологію держави-ката. Тільки так, і ніяк інакше.

Сталінський режим вчинив злочин проти народу, проти всієї української нації, проти держави Україна, до якої невинні жертви волають про справедливість. Нам потрібен Нюрнберг - суд над режимом, його ідеологією та методами. Нам потрібен судовий процес, у якому більшовицька окупація України, колективізація, Голодомор, депортація кримських татар, депортація українців, полювання на воїнів УПА, репресії проти української інтелігенції стануть частиною масштабного звинувачення проти головного злочинця - радянської держави-ката.

Україна може і повинна стати для комуністичної ідеології тим, чим Ізраїль став для ідеології нацизму - обвинувачем, суддею і свідком, який не дає світу забути і пробачити. За великим рахунком, це наша з вами спільна історична місія. Справа про депортацію має закінчитись судом, а не просто встановленням жменьки ватажків. Тому що цей суд стане фундаментом для десовєтизації України.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments