Свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини
Крапку в дискусії навколо художньої цінності «Дау», який я так і не дивилася, для мене поставив чоловік. Художник, який користується садистськими методами для зображення садизму, розписується в своїй неспроможності як художника. Адже для художника є інші методи, але ними користуватися ще треба навчитися. Як треба навчитися й відчувати. І всією ось цією мішурою про свободу вираження в мистецтві (яка насправді існує, але в мистецтві), не можна прикрити той факт, що він - садист.
Від себе додам, що, на мою думку, людина, яка організувала умови, в яких відбувається реальне зґвалтування, але при цьому, його не зупинила й не повідомила до правоохоронних органів для покарання злочинця, - це співучасник. А той, хто зняв і показує це на екрані, ще й пропагандист насильства. Не знаю, чи можна це якось покарати законним способом, але дуже б хотілося, щоб можна було. Так само і з немовлятами-сиротами, яких ніхто і не намагався захистити.
І так, свобода - це важливо, але моя свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини. Я б іще додала гідність і права. І для того, щоб захистити того, хто себе захистити не може (наприклад, дитину), існують батьки й держава, а держава ще існує для того, щоб покарати порушника. Щоправда, наша давно звикла сама все порушувати. Ось тому у нас і відбувається ця маячня.
