Троянська «допомога»
«27.03-02.04.2020»
За кілька годин до того як російський військово-транспортний Ан-124-100 з гуманітарною допомогою Росії Сполученим Штатам, що злетів ще у вівторок з аеродрому Чкаловський у Підмосков’ї, сів в охопленому коронавірусом Нью-Йорку, російське інформаційне агентство ТАСС опублікувало виступ Володимира Путіна на засіданні уряду, в якому той назвав зниження цін на нафту чи не більшою загрозою для світу, ніж пандемія COVID-19. І розповів про свою спільну занепокоєність цим питанням з президентом США. Якщо російську гуманітарну допомогу Італії, хоч би якою сумнівною вона була, пояснювали бажанням Путіна завдати гібридного пропагандистського удару по слабкій ланці НАТО, що вкрилося за десятиліття миру іржею й жирком, з причинами й очікуваними в Кремлі дивідендами від гуманітарної допомоги Сполученим Штатам все набагато складніше.
З одного боку, це потужне послання для споживача російського інформаційного продукту в самій Росії й усьому світі, що призвичаївся до специфічних смаку й запаху кремлівської пропаганди. Головні його складові: 1. Росія, як і в цілому автократичні режими, набагато ефективніше реагує на загрозу пандемії (насправді ні — по Росії хвиля вірусу вдарила пізніше, ніж у США, автократичні режими й імітаційні демократії можуть маніпулювати офіційною статистикою, вони менш чутливі до панічних настроїв населення, а тому можуть собі дозволити незрівнянно більшу кількість жертв); 2. Америка слабшає, а Росія повертає собі чи не рівний з США статус світової держави (що тут не так, і коментувати не треба — як і СРСР, Росія все та ж «Верхня Вольта з ракетами» і «обмеженим контингентом» в мусульманській країні).
Добре, що Дональд Трамп дуже доречно сліпий і глухий до шкоди міжнародній репутації, якої раз по раз завдають його дії (або бездіяльність) Сполученим Штатам Америки. — «Це дуже мило», — хіба що тільки без сліз розчулення прокоментував на щоденному брифінгу щодо коронавірусу в Білому домі троянську допомогу Росії президент США. А російський посол у Вашингтоні Анатолій Антонов (нагадаю, це той самий генерал Антонов, який, тоді ще в статусі заступника міністра оборони Росії, безбожно брехав на першому офіційному брифінгу Кремля щодо збитого російською ракетою MH-17) цієї середи назвав голоси, що з усіх боків закликають американського президента до обережності, «безвідповідальними». «Наразі у Росії є ресурси, які вона може спрямувати на підтримку в інші країни, що опинилися під сильнішим ударом коронавірусу. Ніхто не може виключати, що нам теж у майбутньому може знадобитися допомога з-за кордону».
Без сумніву, ця згадана Антоновим відповідна «допомога з-за кордону» є одним з основних корисливих мотивів сьогоднішнього символічного російського Ан-124-100 у Нью-Йорку. Поки маховик американської промисловості тільки розкручується, щоб відповісти на виклики пандемії, Росія ще може надувати щоки (нехай прірва між рівнями російської і американської медицини не набагато глибша, ніж нинішньої української). Але вже через кілька місяців, коли накотиться нова хвиля COVID-19, незрівнянно більш слабким, до того ж іще й знекровленим посиленою через карантин черговою глобальною економічною кризою економікам інших держав світу буде важко, а часом неможливо обійтися без нового ленд-лізу з США. Але це лише видима частина айсберга російського інтересу, що свідомо виставляється напоказ.
Ще тиждень тому, коли ухвалювалося рішення відправити літак з допомогою до Штатів, як і у випадку з російською допомогою Італії, тоді ще порівняно легковажно налаштованому Кремлю пандемія коронавірусу здавалася не більше ніж зручним приводом для нової міжнародної кампанії щодо скасування санкцій проти Росії. Утім, зіткнувшись після екстреної зустрічі G-20 у форматі відео-чату з неготовністю Заходу обговорювати це питання без реальних поступок в Україні, було прийняте рішення зосередити зусилля в цьому напрямку в ООН. Відтоді багато чого змінилося. І йдеться не про те, що після демаршу мера російської столиці Собяніна, який не лише прямо указав Путіну на невідповідність офіційної статистики захворювань у Росії реальному стану справ, а й, перевищивши свої конституційні повноваження, замкнув москвичів у їхніх будинках, розвіялися ілюзії вищого керівництва Росії, і карантин почали запроваджувати в усіх регіонах країни.
У вівторок ціна на російську нафту марки Urals з урахуванням знижки вперше з весни 1999 року впала до $13 за барель, уже не вперше в історії оголивши всю хиткість залежної від світових цін на вуглеводні економіки Росії, а також злочинні прорахунки її керівництва, яке самовпевнено розв’язало конфлікт з Саудівською Аравією і ОПЕК напередодні цілком передбачуваного викликаного уповільненням світової економіки і зниженням попиту різкого падіння цін на нафту. Але зниження цін і збільшення видобутку країнами Перської затоки вдарили не тільки по Росії, попутно зробивши нерентабельним і видобуток сланцевої нафти в США. Саме здебільшого темі цін на нафту була присвячена телефонна розмова між Путіним і Трампом, яка відбулася в понеділок і в якій російський президент зробив свою пропозицію відправити допомогу до США. А наступного дня, у вівторок — красномовна оперативність — спільні заходи на нафтовому фронті обговорили вже міністри енергетики США і Росії Ден Бруйетт і Олександр Новак.
Хоч би що стверджувала кремлівська пропаганда, російський Ан-124-100, що сів цієї середи в Нью-Йорку і доправив, на відміну від Італії, аж ніяк не непотріб у супроводі цінителів шпилів, а засоби індивідуального захисту (вони зараз і в самій Росії, що входить у пік епідемії, буквально нарозхват) і вентилятори, яких і справді бракує в охопленому епідемією найбільшому мегаполісі світу, це не безкорисливий акт великодушності або символ переваги. Росія сама, як ніколи з 90-х, потребує американської допомоги. — У нафтовому протистоянні з арабами вже сьогодні і з епідемією завтра. Погодьтеся, літак нехай і з дефіцитними масками й вентиляторами, але які, за словами Держдепу США, американська сторона оплатила, невелика за це ціна.
