У гостях у казки
Росія в середині листопада практично щодня ставить нові рекорди смертності й нових заражень коронавірусом. Це за офіційними даними, реальна ситуація, судячи з багатьох ознак, у кілька разів гірша. Реакція Путіна вражає своєю адекватністю, а його доручення — конкретністю.
Як повідомляє агентство РІА «Новости», «президент Росії Володимир Путін заявив, що найбільше в ситуації з коронавірусом його турбує зростання смертності». «Кількість нових випадків виявлення хвороби зростає, ми це бачимо з цифр. На жаль, зростає й кількість тяжких ускладнень. І найтривожніше, підвищується рівень смертності», — сказав він на нараді з урядом. У зв’язку з цим глава держави доручив негайно реагувати на збої в боротьбі з коронавірусом і моментально виправляти ситуацію». Кінець цитати.
Уряд ловить і записує кожне путінське слово. До цього ніхто з чиновників не підозрював, що зростання смертності підвідомчої популяції має когось турбувати. Путін відкрив їм очі, і тепер всі міністри почнуть непокоїтися. А також негайно реагувати й моментально виправляти. Стривожені міністри моментально виправлять ситуацію зі смертністю від коронавірусу, тут не може бути ніяких сумнівів. А тим, хто вижив, телевізор пропонує казку, в якій у Росії немає ніякої пандемії, а є велика й дуже добра країна, що несе справедливість, мир і безпеку всьому людству, на що це дурне людство чомусь відповідає чорною невдячністю.
Казки, які пропонував телевізор, були різними. Спочатку, коли він оселився у квартирах росіян, — вони тоді ще не знали, що вони росіяни, і називалися радянськими людьми — телевізор показував комуністичну казку. Потім почав показувати казку про демократію, про дві «Волги» за один ваучер, а також про Льоню Голубкова, який на акції МММ купив дружині чоботи, а потім і шубу. Потім усі ці казки зникли, з’явилися нові казкарі, їхні голоси стали верескливими і загрозливими, а на екрані запанувала одна страшнувата фашистська казка про те, як ми перетворимо інші країни на радіоактивний попіл, самі потрапимо до раю, а вони всі здохнуть.
У ті часи, коли телевізор ще тільки починав показувати росіянам демократичну казку, на політичній сцені з’явився злісний клоун Ж., який безперервно щось кричав, погрожував усіх повісити, плескав апельсиновим соком, тягав жінок за волосся й кидався на Південь. Тоді він викликав огиду й сміх. Коли минув час фашистської казки, злісний клоун оселився в телевізорі в ролі головного казкаря, слова якого сприймаються як одкровення, а сам він виступає в ролі гуру.
«Усе це я писав 27 років тому», — з інтонаціями стомленої зірки повідомив Ж., відкриваючи програму «60 хвилин» від 18.11.2020. «Це ваша книжка «Останній кидок на Південь», — улесливо уточнив ведучий Попов. Ж. не удостоїв Попова відповіддю й продовжував, дедалі більше збуджуючись від звуків власного голосу й переходячи у звичний режим керованої істерики: «Судан, Африка, Україна — це теж Південь — усе це треба вирішувати одним ударом! Це все наша територія!! Ми, Росія, не нянька!! Ми їх не можемо утримувати!!»
«А що за удар, яким треба вирішити все?» — ризикнула уточнити Скабєєва й отримала вичерпну відповідь: — «Є час до 20 січня! Ось зараз треба робити, поки в США міжвладдя — один уже йде, другий ще не прийшов. «ДНР» завдає удару по Україні! Південну Осетію й Абхазію — до складу Росії! Придністров’я саме розбереться з Молдовою! Провести всюди референдум — 90% висловляться за відтворення єдиної країни — не СРСР, не Російської імперії, а Великої Росії. Усі чекають, щоб Росія показала свою міць! Лише російський прапор буде скрізь! Придністров’я — усі за! Київ — усі — за!»
Якщо за часів демократичних казок у країні продовжували виступати й комуністичні казкарі, а фашистські казки розповідав дехто, а так, щоб на всю країну, то це тільки один Ж., тепер у нього з’явилася безліч гідних конкурентів.
«Навіщо ми допомагаємо Вірменії?» — загрозливо дивлячись в очі телеглядачеві, запитує військовий «експерт» Ігор Коротченко. Телеглядач під поглядом Коротченка почувається невпевнено й, усвідомлюючи свою помилку, розуміє, що ось він особисто абсолютно марно весь цей час допомагав Вірменії. І тут Коротченко кидає телеглядачеві рятувальне коло — чітку інструкцію, що пояснює, в якому конкретно випадку він має рятувати вірмен.
«Вірменський федеральний округ — ось у цьому випадку треба допомагати! Російська мова в обов’язковому порядку — друга державна мова! На всьому пострадянському просторі мають бути проросійські лідери! Нам критично важливо підтримати всюди проросійські сили!» — промова військового «експерта» Коротченка була по-військовому чіткою, уривчастою і зрозумілою. Весь його грізний вигляд навіював упевненість, що всі перераховані вище накази будуть негайно виконані.
«Так жити не можна!» — протестує декан Вищої школи журналістики МГУ Третьяков. І жалібно пояснює: «Вони навчилися доїти нас! Естонія, Латвія, Казахстан, Киргизія — яка у них державність?! Ось навіщо Вірменії, в якій 3,5 мільйона осіб, 17 партій?!» Наябедничавши телеглядачеві на несправедливість навколишньої дійсності і роз’яснивши йому всю нікчемність і безглуздість існування всіх сусідніх країн, декан Третьяков почав інструктаж глав сусідніх держав: «Почнемо з того, що ти приїжджаєш до Москви і привозиш у броньованому сейфі гарантійний лист, у якому міститься покроковий план виконання твоїх зобов’язань. Виконав 1-й пункт — отримав $10 млн, виконав 2-й пункт — отримай ще $10 млн і так далі».
Поки говорили Коротченко і Третьяков, Ж. постійно коментував їхні виступи окремими репліками й жестами — піднімав брови, махав руками, демонструючи свою досаду й подив. Нарешті пред’явив світу свій план локальної та глобальної геополітики. «Треба з Лукашенком поговорити вночі, й він уранці обере Рубльовське шосе», — авторитетно заявив Ж., пояснюючи телеглядачеві, як конкретно треба вирішувати складні міжнародні питання. І коротко окреслив параметри майбутнього світопорядку: «Поки не пізно, поки політична онкологія на 2-й стадії — треба йти! Нехай усюди майорять наші прапори! Тільки ми можемо навести порядок у світі!»
Окремі частини дуже великої й дуже нещасливої країни живуть самостійними життями. Чиновники чомусь збирають мільярди накрадених грошей, тримають їх у наволочках, а коли за ними приходять, викидають накрадені мільярди у кватирку разом з наволочкою, як це зробила дружина томського мера.
Політики готуються до думських виборів і навперебій доводять свою лояльність, ухвалюючи закони про заборону просвітницької діяльності, індивідуальних пікетів і регіональних конституційних судів.
Десятки мільйонів росіян впадають у злидні, втративши доходи в умовах пандемії й не отримуючи ніякої допомоги від держави.
Путін зі свого бункера продовжує готуватися до третьої світової війни, цього разу ядерної. А телевізор продовжує розповідати фашистські казки...
Американський політолог Бертрам Гросс у своїй книжці «Доброзичливий фашизм» передбачав відродження фашизму в новому обличчі. Він правильно вгадав, що головним інструментом фашизму стане інформація, а не пряме насильство: «Контроль над умами за допомогою керованої інформації став таким же важливим, як і тероризм, тортури й концентраційні табори». А от з назвою він промахнувся. «Новий фашизм буде «фашизмом з усмішкою» — симпатичним на вигляд і на слух. Але від цього не зміниться його сенс», — вважав Бертрам Гросс і явно помилився. Путінізм як новий вид фашизму огидний на вигляд і на слух. І, на відміну від класичної форми фашизму, він до того ж дуже злодійкуватий і боягузливий, він сором’язливо прикриває свій сором демократичним фіговим листочком, який постійно відвалюється...
