Хоробрим є не той, хто страху не знає, а той, чия благородна душа його перемагає.
Вільям Шекспір, англійський драматург і поет, один з найзнаменитіших драматургів світу

В очікуванні Вашингтона

«26.02–04.03.2021»
4 березня, 2021 - 19:51

Дивно якось виходить. Якщо погортати українські мережеві ЗМІ за останні 3 місяці, незалежно від політичних уподобань їхніх власників, мало не щодня можна почерпнути чималу кількість інформації про те, скільки людей у всьому світі захворіли, набули алергічної реакції або навіть померли внаслідок (або просто після) вакцинації, — наприкінці минулого року «Pfizer» і «Moderna», а останнім часом «AstraZeneca» і «Covishield». При цьому практично повна відсутність подібної інформації про російську вакцину може створити ілюзію, що якщо у світі і є безпечний та надійний засіб від COVID-19, звичайно, це російський «Супутник V».

Не те щоб, як багато українців, я вважав російську вакцину неякісною або навіть небезпечною. Усі як одна вакцини, що надійшли сьогодні на ринок, через пандемію створювалися буквально на коліні і випробовувалися з порушенням багатьох сформованих за десятиліття загальноприйнятих у світі процедур. Нехай навіть у Росії та Китаї мінімальних вимог до безпеки при розробці та випробуваннях і дотримувалися менш суворо. Як, утім, на відміну від російських пропагандистів, я з іронією, як тонкий тролінг, сприймаю розтиражоване в російських ЗМІ твердження німецької «Die Welt», що «Росія змогла здивувати Захід точно так само, як 1957 року, коли запустила перший штучний супутник». Нехай навіть за термінами російським вченим і вдалося у перегонах вакцин прийти до фінішу ніс до носа з їхніми західними конкурентами, порівняно з «Pfizer» «Супутник» все та ж металева кулька, що вміє тільки пищати в ефірі, поряд з суперсучасним «Starship» корпорації SpaceX. Але, хай йому чорт, цей зліплений з технологій 1957 року «Супутник», він пищить і літає — що ще потрібно на тлі гострого в усьому світі дефіциту вакцин.

Але є у «Супутника V» і інша, тіньова сторона, яка перетворює його із засобу захисту на безпосередню загрозу. — Гібридною зброєю, за допомогою якої кремлівські вбивці зміцнюють свій вплив у світі, прямо називають «Супутник V» не лише в Україні, яка вже сім років протистоїть російській агресії, а тепер і лідери багатьох провідних західних країн. Про те, що Кремль розгорнув у всьому світі справжню інформаційну війну з дискредитації розроблених у країнах Заходу вакцин «Pfizer», «Moderna», «Oxford-AstraZeneca», попереджає Держдепартамент і визнає керівництво ЄС. Частково вона є одним з елементів звичайної стратегії конкурентної боротьби з просування на світових ринках свого продукту. Але, з другого боку, підтримуючи всією потужністю своєї пропагандистської машини конспірологічні теорії й антивакцинаторський рух у всьому світі, російська пропаганда має на меті дестабілізувати політичну та економічну ситуацію, нехай навіть ціною додаткових сотень тисяч смертей. Тим паче, і це полегшує їм завдання, що за рік боротьби з пандемією влада не в одній тільки Україні наробила чимало помилок, а часом і, як Трамп, відверто наламала дров.

Так, буквально днями рішення про закупівлю «Супутника V» без офіційної реєстрації російської вакцини Євросоюзом стало причиною конфлікту у керівництві сусідньої Словаччини, де дії прем’єра правого популіста Ігоря Матовича засудили міністр закордонних справ Іван Корчок і президент Зузана Чапутова. Ну, а промова словацького прем’єра, котрий зустрічав в аеропорту Кошице першу партію російської вакцини, в якій він «пожартував», що в обмін на вакцину готовий навіть віддати Росії українське Закарпаття, викликала ще й міжнародний скандал. В Індії мільйони мусульман відмовляються від щеплень тому що хтось пустив чутку, що вакцини виготовляють на основі свинячого сала. В Україні все ще складніше. Тут на російську пропаганду й повну некомпетентність влади накладаються ще й не стримувані умовностями політичної культури амбіції представників, здавалося б, антагоністичних політичних сил. Парадокс, з нічим не обгрунтованою, на підставі вкинутих російською пропагандою шейків, критикою вакцини «AstraZeneca / Covishield», кожен зі своїми мотивами, водночас виступають і проросійські сили, і екс-президент лідер опозиційної за назвою начебто про»Європейської» «Солідарності» Петро Порошенко. Його емоційне, з посиланням на якогось залишеного в цій історії невідомим лікаря, не цілком цензурне визначення ввезеної в країну англо-індійської вакцини викликало гучний скандал і спеціальне звернення зі спростуванням британського посла.

Команда Президента Володимира Зеленського, на якому без сумніву лежить політична відповідальність за дії (частіше бездіяльність) міністра охорони здоров’я Максима Степанова, благополучно провалила не лише медичну реформу. Зайняте переважно реанімуванням зруйнованих Супрун корупційних схем, міністерство Степанова поставилося до викликів пандемії в кращому випадку як до прикрої завади. І хоч би скільки Президент «брав на себе особистий контроль», не без вигоди для зацікавлених осіб зволікало до останнього із закупівлею санітарних засобів і медобладнання, ліків і вакцини. Не кажучи вже про те, що матеріальна компенсація ризиків і додаткового навантаження в умовах пандемії для медпрацівників проводилася в рамках коштів, недоїдених менеджерами «Великого будівництва» і МВС, що жиріють з кожним днем. До того ж до всіх цих бід, ще й послідовно на всіх етапах провалена інформаційна кампанія стала причиною тотальної недовіри українців не лише до влади, а й до вакцинації, що починається із запізненням, черепашачими темпами.

І правда, для опозиції цілком логічно спробувати набрати додаткові очки на цих настроях виборців. І все ж, саме тут повинна була б проявитися різниця між проросійськими й українськими політиками. Якщо для перших, в логіці російської гібридної війни, рівноцінними завданнями є і розхитування політичної ситуації, і дискредитація будь-якої неросійської вакцини, то для політичних сил, що виступають з державницьких позицій, здавалося, було б важливо, критикуючи провали чинної влади, разом з тим продемонструвати приклад ефективної просвітницької роботи та контрпропаганди. Однак відхід з публічного простору України Уляни Супрун, схоже, став фатальним ударом для медичного блоку команди українського екс-президента, в чиїх словах і діях, як і у Саакашвілі зі смертю Кахі Бенукідзе, стало вкрай важко вловити не те що позитивну програму, а й взагалі здоровий глузд.

Російська гібридна агресія, некомпетентність влади, неприкрита зрада однієї й самогубний популізм іншої опозиційної партії... — схоже, українці і цього разу залишилися з бідою сам на сам. Ось уже півтора століття в даремному очікуванні обіцяного пророком свого Вашингтона.

Газета: 
Новини партнерів