Вечірня клоака
Тривале перебування всередині телевізора несумісне з людською подобою
Професор Гасан Гусейнов присвятив багато років дослідженням мови і літератури, написав понад сотню робіт із філології, але всенародної слави зажив завдяки двом словам, якими він припечатав мовний потік путінської Росії — «клоачна мова». Знайдене слово розлютило захисників «руского міра» не через негативний смисл, а через абсолютну, аптечну точність. Саме клоакою, тобто каналом для стоку нечистот, а ніякою не пропагандою, стали федеральні телеканали. Саме клоакою, тобто задньопрохідним отвором жаб і змій, у яких фекалії і сеча існують у нероздільній єдності, є те, що відбувається в путінських судах, Держдумі, Раді Федерації й інших «присутственных местах». Однак усе-таки чемпіоном зі смердючості залишаються путінські ЗМІ, серед яких абсолютним рекордсменом клоачності є Володимир Соловйов.
Свою програму «Вечір» від 6.11.2019 Соловйов розпочав із того, що почав лякати аудиторію «России-1» українським політтехнологом Тарасом Загороднім, інтерв’ю якого українському виданню «Главред» головне державне агентство РІА «Новости» навіщось передрукувало майже повністю і розмістило на найвиднішому місці. У цьому інтерв’ю український політтехнолог Тарас Загородній повідомляє, що він прихильник незалежної політики України, яка повинна проявитися, зокрема, у будівництві ракет середньої дальності.
Така ракета, на думку українського політтехнолога Загороднього, може завдати збитків РФ, наприклад, якщо влучить в атомну станцію. Український політтехнолог Тарас Загородній — цілком приватна особа. Він не член уряду і навіть не депутат. Основна думка, яку він висловив в інтерв’ю «Главреду», полягала в тому, що Україні треба брати приклад з Ізраїлю, який ні на кого не озирається і будує свої збройні сили, виходячи з інтересів безпеки своїх громадян. Що стосується міркувань українського політтехнолога Загороднього про ракети, які можуть завдати збитків Росії, то вони за ступенем кровожерливості не йдуть у жодне порівняння з тими прямими закликами бомбити європейські міста і захопити всю Україну, які в ефірах Соловйова постійно звучать із вуст російських «експертів». Причому дехто з них є депутатами, на відміну від Загороднього.
У телевізорі й інших російських ЗМІ існує Україна-пугало, Україна-монстр, Україна-рейх. Але ще жахливішим виглядає образ тієї «прекрасної» України, якою повинна стати ця країна, аби сподобатися мешканцям російського телевізора. Ось, наприклад, як повинна виглядати «хороша» і «правильна» Україна, на думку «експерта» Сергія Кургіняна. «Хай живе нова Конституція України!» — проголосив Кургінян і перейшов до конкретних кроків, які, на його думку, повинна зробити влада України, яка стала на шлях виправлення. «Покайтеся перед ними!» — вимагав Кургінян, маючи на увазі покаяння перед терористами «ДНР» і «ЛНР». — «Дайте їм усе, що вони хочуть: армію, владу, кордон, фінанси. І після цього на колінах повзіть із ними домовлятися!»
Сергій Кургінян — це карикатура, гротеск. Питання в тому, навіщо ця цілком очевидно відштовхувальна карикатура постійно виставляється на загальний огляд. Хто є цільовою аудиторією цієї демонстрації злісної клоунади? Безумовно, є той самий «глибинний народ», оспіваний Сурковим, який тепер, відповідно до лінгвістичної знахідки професора Гусейнова, слід іменувати клоачним народом, оскільки Сурков явно натякав на покидьків народонаселення, які становлять ядро путінського електорату. Але це не вся цільова аудиторія клоачних телепрограм. Соловйов і його подільники цілодобово, місяцями і роками безперервно глумляться з українського народу, переслідуючи цілком очевидну мету — викликати до себе всепоглинаючу ненависть. Ненависть, яка поширюється на всіх росіян без винятку і на тих, хто підтримує Путіна і війну, і на тих, хто проти, але не зміг вигнати Путіна і зупинити війну.
Ця ненависть українців до Росії і росіян необхідна Соловйову і його подільникам у телевізорі і в Кремлі, оскільки вона слугує додатковим приводом для продовження війни, бенефіціарами якої вони є.
Соловйов навіть не вважає за потрібне приховувати, що він глумиться з усієї України та її народу, а не лише з української влади. Одразу після того, як Кургінян сходив піною, розповідаючи про «правильну» Україну, яка повинна на колінах повзти перед бандитами «ЛДНР», аби домовитися з ними, Соловйов почав кривлятися, показуючи, як «українці дивляться його програми». «Щовечора вони (українці) дивляться мою програму й очищаються від бадерівщини! — Тут Соловйов для наочності почав звиватися всім тілом, показуючи, як очищаються українці. — Ми їм даємо заряд великої російської культури! Великої радянської культури! Великої української культури, яка входить до великої російської і радянської культури!»
Спостереження за учасниками політичних шоу ненависті показує, що тривале перебування всередині клоачного телевізора несумісне з людською подобою. Потік нечистот накриває людину, і вона стає частиною цього потоку. Один із безлічі прикладів такої трансформації — російсько-американський політолог Микола Злобін. Ще порівняно недавно він, нехай незграбно і безсило, але все-таки намагався протистояти оскаженілому імперському шовінізму Соловйова і його російських «експертів». Сьогодні той самий Злобін з ентузіазмом включився в антиукраїнський хор.
Коментуючи чергову заяву Соловйова про те, що «тема Криму закрита», «історик» Злобін меланхолійно повідомив: «Уся історія складається зі зміни кордонів». Те, що окупація й анексія Криму є унікальним і кричущим фактом порушення післявоєнного консенсусу і міжнародного права, Микола Злобін не може не знати. За межами студії Соловйова Злобін, швидше за все, не став би ризикувати репутацією, промовляючи подібне у даному контексті. Але клоачний канал вимагає стати частиною потоку нечистот, і Микола Злобін стає його частиною.
Пояснивши українцям, чому їм слід змиритися з анексією Криму, Микола Злобін перейшов на викриття недоліків України. «Американці багато вклали у створення інститутів в Україні, але ніяких інститутів там не виникло», — засмучується Микола Злобін. «Чому в Україні не виходять інститути? Чому не працюють суди? Чому немає громадянського суспільства?» — риторично запитує Злобін. Треба винищити в собі будь-які паростки почуття гумору й уміння чути власні слова, аби, стоячи у Москві, в ефірі російського телеканалу, говорити про відсутність судів і громадянського суспільства в Україні. Говорити якраз у той момент, коли Кремль ліквідував чи не останню велику організацію громадянського суспільства — Рух за права людини. Заарештував його керівника Льва Пономарьова, а в судах продовжують ув’язнювати безневинних за участь у мирних акціях протесту і просто випадкових перехожих. Але тут уже нічого не поробиш: прийшов на клоачний канал — відповідай його вмісту...
