Поточні мітинги у Донецьку дивовижне дзеркало київського Майдану. Не тільки і не стільки за формою, але у стосунках. Найперше - це учасники, які вийшли заради кращого життя, заради своїх мрій, майбутнього своїх дітей.
Спочатку донеччани не вірили, що Майдан стоїть за власним переконанням, тепер кияни і знайомі з інших міст вважають, що у Донецьку проплачені "іноземні провокатори і терористи", яких треба розігнати і посадити до в'язниці. Вражає безапеляційність висновків і суджень. Так, у Донецьку є люди, які порушили закони, злочинці, але й є інші. До речі, так само безапеляційно тут сприймають "Правий сектор".
Кожен має свою правду.
Найголовніше, що відрізняє київський і донецький майдани - це любов, радість від життя. Як ви думаєте багато людей отримує задоволення від роботи на шахті, заводі? У Донецьку й без мітингів за щиру посмішку незнайомцю можна отримати на горіхи. Тож люди бояться втрати той мізер який мають, до якого звикли.
Нове завжди лякає. Й дивно, чому нова влада лише посилює цей страх.
