Закарпатський туристичний шлях
Не знаю, як у вас, але в мене навесні цього року склалося враження, що принаймні третина моїх знайомих і друзів проходить трекінг Лікійською стежкою в Туреччині. Їх легко зрозуміти – краєвиді там неймовірні, ціни помірні, маршрут безпечний і добре промаркований, крім гір, можна насолодитися ще й морем. До того ж у Туреччину можна було потрапити навіть у розпал коронавірусних обмежень – ось і весь рецепт туристичного «буму».
Споглядаючи фото з турецького гірського маршруту, мені весь час думалося: як шкода, що в Україні немає подібної атракції! Але виявилося, що насправді ми маємо свій чудовий гірський туристичний шлях довжиною в 398 кілометрів, просто – як це часто в нас буває – про нього майже ніхто не знає.
Щоб якось виправити цю несправедливість (або ж просто з коронавірусної нудьги, коли туристичні гіди практично не мали роботи) група туристичних менеджерів із Закарпаття – Аліса Смирна, Сергій Прокоп і Віктор Стинич – заповзялися привернути увагу до «Закарпатського туристичного шляху». Це найдовший гірський маршрут в українських Карпатах, до того ж він є частиною Європейського пішохідного маршруту (довжина 4700 км).
Отож, що таке Закарпатський туристичних шлях? Це 398 кілометрів гірськими хребтами від одного кінця Закарпаття до іншого: починається він біля словацького кордону, а закінчується під румунським. Маршрут промаркований і безпечний для туристів, пройти його кожен може у власному темпі, але загалом на таку затію треба до двох тижнів. Хіба ж не чудова альтернатива розпіареним закордонним трекінгам? Адже правду мають організатори походу по ЗТШ, коли у вступі до своєї ініціативи кажуть, що «ми всі любимо Карпати, але майже ніхто не проходив класичний Закарпатський туристичний шлях». І мають рацію, адже інші країни й чужі гори ми й справді часто знаємо куди краще за свої.
Організатори розділили весь ЗТШ на більш-менш комфортні відрізки і розтягнули його проходження на ціле літо. Долучитися – за попередньою реєстрацією – можуть практично всі охочі, і дуже приємно, що значну частину цих охочих складають люди, що приїхали з інших куточків України. Крім власне походу горами, ЗТШ має на меті знайомство з місцевою культурою, продуктами локальних крафтових виробників і підтримку місцевого бізнесу. Воно й зрозуміло – туристам же потрібно десь харчуватися, ночувати, замовляти транспортні послуги. Словом, у виграші всі.
Та найголовніша мета цієї ініціативи – максимально поширити інформацію про Закарпатський туристичний шлях, щоб про нього, його привабливість (адже він проходить різними й по-різному красивими гірськими масивами Карпат!) і доступність дізналося якомога більше зацікавлених осіб. Цей проєкт, а насправді приватна ініціатива трьох туристичних гідів, втілена без підтримки держави, місцевого самоврядування чи якихось фондів, стане успішним тоді, коли переросте в автономну і популярну затію – коли туристи почнуть ходити ним вже без організованих груп і гідів, коли в Україні серед любителів трекінгу з’явиться традиція вирушати раз на рік на два тижні в піший похід Карпатами.
Я долучився до проходження ЗТШ вже на восьмому етапі – переході гірським масивом Свидовець. Ці сорок кілометрів мальовничим гірським хребтом серед майже незайманої природи зробили це літо незабутнім, а гори перетворили нашу групу з випадково дібраних туристів у добрих друзів. І хоча я думав, що з мене вистачить і одного етапу, тепер, маючи паспорт учасника ЗТШ, де самотньо синіє штамп лише з одного відрізку, міркую, що варто б пройти і весь маршрут. Бо 398 кілометрів ЗТШ – це не тільки велика й приємна пригода, а й амбітний виклик самому собі. Треба буде пройти!
