Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців
Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Гетьман Української Держави

«Бронебійна публіцистика». Іван Франко

Ціна 20 грн
Мова: 
українська
Рік видання: 
2012
Кількість сторінок: 
80
Формат: 
20x12x1
Обкладинка: 
м'яка
Вага: 
60 гр.

Із публіцистичної робітні Івана Франка

Іван Франко - знакова постать у новітній історії України, не тільки літературній та загальнокультурній, а й політичній. Це не лише багатогранно обдарований письменник та вчений, феноменальна продуктивність та різнобічність інтересів якого не має аналогів у вітчизняній традиції та рідкісна у світовому контексті, а й харизматичний громадський та політичний діяч, один із перших наших професійних політиків, співзасновник та голова першої української політичної партії (РУРП - Русько-української радикальної партії), симпатик та промотор феміністичного руху, невтомний борець за емансипацію людини і нації від будь-якого поневолення, гніту й визиску - соціального, економічного, політичного, освітнього, релігійного...

Син сільського коваля, який виріс на провідного європейського інтелектуала, щоб відкрити світові невичерпний потенціал свого бездержавного тоді народу і прищепити на рідному ґрунті наймодерніші досягнення західної цивілізації; вічний опозиціонер, який через свою буремну революційну натуру та колючу правдомовність не міг досягти компромісу не лише з офіційною владою, а й із численними громадськими та політичними рухами епохи; замолоду - завзятий пропагандист соціалістичних переконань та драгоманівського «громадівства», який у роки зрілості пророче передбачив крах ідеології марксизму та згубні наслідки виродження соціал-демократичної партії у квазірелігійну тоталітарну секту; речник національної ідеї, який гаряче обстоював етнонім «українець» замість загальноприйнятого у тогочасній Галичині «русин», першим в історії вітчизняної політичної думки обґрунтував ідеал національної самостійності (майже одночасно з Миколою Міхновським), а відтак іще за життя здобув титули «галицького Шевченка», «великого Каменяра» та «українського Мойсея», - Франко й сьогодні, майже сто років по смерті, продовжує дивувати та надихати, будити думку та спрямовувати до дії.

Дзеркалом Франкового політичного світогляду, в усій його еволюційній складності, іноді драматичній суперечливості та водночас глибинній ідейній цілісності, була публіцистика. Франко-публіцист - це спостережливий обсерватор, вдумливий літописець галицької «книги битія», діяльний учасник та організатор суспільно-політичного життя України (найперше, хоч і не тільки, Західної) останньої третини ХІХ - початку ХХ століття, пристрасний полеміст, політичний ідеолог та глибокий соціальний мислитель. У своїх незчисленних статтях, рецензіях, повідомленнях, виступах, написаних, здавалося б, «на злобу дня», і розсипаних у десятках різномовних органів української (галицької та наддніпрянської), польської, російської, австрійської, німецької, угорської, єврейської преси, він дав високу «школу політичного думання» та публіцистичної майстерності, в якій є чого навчитися і нам, сьогоднішнім.
Без сумніву, варто прислухатися до пророчих порад та пересторог цього «героїчного інтелекту» (Євген Маланюк). Проте треба пам’ятати, що пекуча актуальність Франкової публіцистики - не лише переконливе свідчення прозорливості генія, а й гіркий докір нашій фатальній неспроможності й досі вирішити ті проблеми, які були об’єктом його тривожних рефлексій ще понад століття тому.

Нижче подаємо три програмові статті Івана Франка, які найвиразніше репрезентують його світоглядні переконання: «Поза межами можливого» (1900), «Що таке поступ?» (1903) та «Одвертий лист до гал[ицької] української молодежі» (1905).

Богдан ТИХОЛОЗ

20 грн
0
0
0
0