Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців
Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Гетьман Української Держави

«Бронебійна публіцистика». Микола Костомаров

Ціна 20 грн
Мова: 
українська
Рік видання: 
2012
Кількість сторінок: 
72
Формат: 
20x12x1
Обкладинка: 
м'яка
Вага: 
60 гр.

Микола Костомаров про ментальні особливості українців та росіян

Микола Костомаров, поряд із Тарасом Шевченком і Пантелеймоном Кулішем, вважається одним із діячів українського національного відродження ХІХ століття. Росіяни також вважають його своїм. І дійсно, Костомарову належить чимало праць, як з історії України, так і Росії.

Власне, це була людина, яка знаходилася на пограниччі двох культур - російської та української. Батько його був дворянином, етнічним українцем, предки якого походили з Волині. Мати належала до стану кріпосних і, судячи зі свідчень Костомарова, була росіянкою. Народився він на Воронежчині, де по сусідству жили українці й росіяни. Вже у дитинстві Костомаров міг спостерігати суттєві ментальні відмінності між цими двома народами. Це питання його серйозно цікавило, свідченням чого й стала робота «Дві руські народності», яка була опублікована в першому українському журналі «Основа» 1861 року.

З огляду на політичні обставини, ця робота стала «terra incognita» при дослідженні спадку Костомарова. Вона, як правило, не видавалася, на ній не концентрували увагу дослідники. Занадто нетрадиційні викладалися в ній погляди - як для російської імперської, так і для радянської історіографії. Недостатньо звертали на неї увагу й українські нерадянські історики. А шкода...

Костомаров зосереджує увагу на ментальних особливостях українців та росіян, на несхожості цих народів. Так, характеризуючи українців, він пише: «Розвиток особистої сваволі, свобода, непевність форм - були характерними рисами південноруського суспільства в давні періоди, так само вони виявлялися пізніше. З цим разом поєдналися непостійність, недостатність ясної цілі, імпульсивність руху, прагнення до створення і якесь розкладання створеного, всього, що неминуче витікало з переваги особи над спільнотою. І все ж Південна Русь не втрачала почуття своєї народної єдності, хоча й не думала його підтримувати: навпаки, сам народ, очевидно, йшов до розкладу і все ж не міг розкластися».

М.Костомаров намагався простежити, як здійснювалося формування ментальності росіян. Він вказував, що великий вплив на них мало монгольське завоювання, котре сприяло утвердженню в них переваги спільного начала над індивідуальним. «...Філософія великоросійська, - писав учений, - усвідомивши необхідність суспільної єдності і практичного жертвування особистістю, як умова будь-якої спільної справи, довірила волю народу волі своїх вибраних...»

Погляди вченого на етнічні процеси у східнослов’янському регіоні були глибокими й базувалися на відносно об’єктивних дослідженнях. Великою мірою, ці погляди не втратили свого значення до дня сьогоднішнього. І зараз - час нарешті їх осмислити.

Петро КРАЛЮК

20 грн
0
0
0
0