Не можуть вести когось за собою ті, що не мають ніяких внутрішніх даних на те, щоб самих себе повести.
В’ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист

КРАЩІ ФОТОГРАФІЇ. По слідах фотовиставок (немає в наявності)

Ціна 0 грн
1
Мова: 
українська
Рік видання: 
2007
Кількість сторінок: 
248
Формат: 
29x24x3 см
Обкладинка: 
тверда
Вага: 
1700 гр.

Фотокаталог, який я маю приємність представити вам, ­довгоочікуваний. Про це свідчать численні побажання відвідувачів фотовиставок „Дня” в багатотомній книзі вражень. І дорогий для нас, як результат десятирічної (1997-2007рр) спільної праці – творчості журналістів „Дня” і багатьох талановитих учасників нашого щорічного фотоконкурсу.

Я назвала б його „сімейним альбомом України”. Тут незабутнє піднесення початку 90-их на зорі незалежності, надії і тривоги перших виборів... Перший шахтарський похід на Київ... Можливо багатьма вже призабуті події оживають і дають нам можливість зрозуміти , що відбулося з нашою країною. За ці роки , - між першим - ще студентським і другим Майданами... Що відбулося з нами.

Це не лише пам”ять про емоції.

Щороку близько двохсот фоторобіт, що перемогли у гострому конкурентному змаганні, представлялися увазі столичної публіки (у 2005 році „Український дім” зафіксував рекорд відвідуваності близько 20 тисяч глядачів фотовиставки). А згодом – тур по Україні. Десятки великих і малих міст за ці роки. У Харкові виставку „Дня” назвали „народною фото галереєю на колесах”. А для мене вона стала ще одним (поряд з „Моїми університетами” і Острозьким клубом вільного інтелектуального спілкування молоді) проектом з внутрішньої інтеграції країни. Яка ще занадто мало себе знає, щоб зрозуміти і по­справжньому полюбити.

Коли ми збиралися у червні цього року у віддалений райцентр Вінниччини – Чечельник, один із співробітників редакції у мене запитав -„Чи не зашкодить це іміджу нашої фотовиставки... Після Києва, Дніпропетровська, Харкова, Одеси, Донецька, Львова, Чернівців... раптом починаємо їздити райцентрами і селами...”. Я відповіла – навпаки ,просто до нас прийшло справжнє визнання. Люди зайняті важкою працею, що часом борються за виживання, -знаходили час для фотовиставки і залишили захоплені відгуки про „культову подію”. В тому ж Чечельнику нашу фотовиставку відвідали молодята... у день свого весілля.

А ще ми позбавляємо політиків надмірної сакральності і пафосу. Коли відвідувачі побачили на виставці свої портрети поряд з відомими і розкрученими політичними персоналіями щиро зізнавалися: „стіна впала”. Вони не небожителі...”

Я все переконуюся - немає „маленьких”, пересічних українців... Немає „простих людей”. Принаймні , на фотороботах учасників наших виставок.

Я вдячна всім, хто довіряв нам свої глибокі відчуття. І звичай­но - всім друзям, колегам, діловим партнерам, хто щороку заохочував фотокорів, підтримував фотовиставки „Дня”. Фотографія – це ідеальний спосіб перетворення миттєвостей у вічність.

Дякую.
Щиро Ваша Лариса Івшина.

28 серпня 2007 року

 

0 грн
0
0
0
0