Військовий репортер Андрій Дубчак презентував в Донецькому національному університеті імені Василя Стуса фотоекспозицію «Полинове дитинство». Це добірка із 35 світлин про дітей Донбасу та середовище, у якому проходить їхнє дитинство. Як розповідала куратор проекту «Життя на нулі», викладачка Стусівського університету Інна Єрмакова, виставка неспеціалізована. Автор давно працює з документальною фотографією, а не постановочною. Головна мета виставки – не зловживати емпатією, не маніпулювати почуттями глядачів, а показати те середовище, у якому зараз зростають діти на окупованих територій, під час збройного конфлікту, під кулями.

«На жаль, дитяча тема випала з інформаційного поля. І якщо у новинах ще повідомляють про події на передові, то про мирних жителів, а особливо дітей практично не йдеться. Тому до Дня захисту дітей ми вирішили провести експозицію, яка б донести усвідомлення того, що для нас дорослих один, два, три, п’ять років – це один вимір часу, а для дитини п’ять років дитинства – це ціле життя. Ми прагнули показати те середовище, в яких змушені рости ці діти. І найгірше те, що вони стали заручниками, бо це не їхній вибір, вони змушені жити у небезпеці», – підкреслює Інна Єрмакова.

Презентація виставки «Полинове дитинства» відбулася в рамках проекту «Життя на нулі», який вже висвітлював такі теми, як «Нуль бійця», «Нуль медика», «Нуль волонтера». Тема дітей під час збройних конфліктів в межах проекту підіймається вперше, але точно не востаннє, переконує автор фоторобіт Андрій Дубчак. Щоб привернути увагу до цієї проблеми, він відібрав світлини і склав їх у фотоісторію, яка представляє всю лінію фронту від Станиці Луганської і до селища Широкіне.

«Дитячі фото почав робити, коли у 2016 році дізнався про Настю «Пуговку», яка втратила батьків, зараз живе у Водяному. У 2017 році ми знову у неї були. Тоді я зробив допис про дівчинку в Інстраграмі, за який зачепилися волонтери Франції і потім привезли їй телефон і допомогу. Зараз Настя відома в певних регіонах Франція «poor Nastya» – бідня Настя. І таких дітей, як вона, які живуть під кулям, у кожному населеному пункті. Вони можуть за звуком визначити хто, звідки, куди і чим стріляє. Небезпечно чи безпечно. Це летить міна чи снаряд. Я і досі не точно визначаю ці звуки. А вони за п’ять років війни знають», – розповідає Андрій.

Кожне фото містить короткий опис того, де і за яких обставин було зроблене. Для детальнішої інформації кожен відвідувач може скористатися QR-кодами, за якими можна зайти і прочитати історію про ту чи іншу роботу, чи її героїв, навіть англійською мовою.
Після презентації у Вінниці, організатори планують повезти виставку в інші регіони України. Також планують представити експозицію за кордоном.

Олеся ШУТКЕВИЧ, Вінниця, фото автора
Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!




