У Луцьку зустріли поліцейського Сергія Торчинського, який завоював для України першу медаль на всесвітніх «Іграх нескорених»

Цієї ночі у Луцьку не стихав проливний осінній дощ, але Сергія, який добрався до міста з Києва лише о четвертій ранку, чекало дуже багато людей. Рідні, друзі, колеги з його роти патрульної поліції Луцька, волонтери, які опікувалися ним після  важкого поранення, яке отримав у серпні 2014 року при захисті Савур-Могили. Зустрічали квітами, обіймами, а коли заспівали у центрі Луцька, на Театральному  майдані, гімн України, то усіх просто розпирало від почуттів: захоплення, гордості за мужність, яку проявив Сергій.

Нагадаємо, «Ігри нескорених» – міжнародні спортивні змагання в паралімпійському стилі, у яких беруть участь військовослужбовці й ветерани бойових дій з інвалідністю, набутою під час виконання службових обов’язків.  Цього року вони відбувалися вже втретє. Але команда України вперше брала у них участь, і першого ж дня Сергій Торчинський завоював для України першу медаль: показав 3-й результат у секторі для штовхання ядра (13,71 метра), здобувши бронзову нагороду. За силу духу та волю перемоги Президент Петро Порошенко 3 жовтня вручив йому орден «За заслуги» ІІІ ступеня.

Серед тих, хто на світанку зустрічав Сергія у Луцьку, були волонтери Наталія Ариванюк та Наталія Шепель. Вони (також Дарія Барчук) причетні до того, що після важкого поранення Сергій не тільки веде активне життя, працює у поліції, а й здобуває спортивні перемоги. «Йому не могли допомогти медики в Україні, бо в нас нема такої точної діагностичної апаратури, яка потрібна була йому. Два осколки засіли дуже близько від сонної артерії, лікарі прогнозували Сергієві дуже спокійне життя, без зайвих рухів, бо ніхто не міг знати, як і коли поведуть себе ці осколки. Ми відшукали клініку у Кракові, де змогли допомогти, дуже швидко зібрали потрібну суму на операцію, – пригадує Наталія Шепель. – Тепер ми реально дуже тішимося, що змогли  це зробити, допомогли Сергієві, у якого тепер зовсім інше  життя, ніж могло би бути». Ольга Бузулук, прес-секретар патрульної поліції Луцька, каже, що Сергій під час зустрічі повідомив: хоче і надалі служити у патрульній  поліції і, звичайно, продовжувати тренування та брати участь у змаганнях.

Він дуже багато розказує про «Ігри нескорених», суперників, Канаду, в якій вразили прекрасні стадіони і ставлення суспільства та держави до людей з інвалідністю. Але жити і працювати буде в Україні. І  вже цієї суботи у  нього – весілля...

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк