Вчені виявили, як послабити потяг до наркотиків

У пошуках нейробіологічних механізмів формування потягу до наркотиків вчені з'ясували, яка зона кори мозку послаблює вольовий контроль, і, головне, показали, що її стимуляцією можна послабити бажання вживати наркотики.

Дані, отримані при дослідженні людей, що страждають наркотичною залежністю, показують, що в поведінці наркоманів велику роль грає префронтальна кора. Вона здійснює контроль над діями. Контроль ослаблений - і людина не може протистояти прагненню до наркотику, попри те, що знає: це загрожує смертельною небезпекою. У загальних рисах це було ясно вже давно, але не вистачало даних - яка саме частина префронтальної кори найбільш важлива і як це можна використати.

Група дослідників з Національного інституту вивчення лікарської залежності (National Institute on Drug Abuse) і Медичної школи Джона Хопкінса (Johns Hopkins School of Medicine) в Балтіморі з колегами з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско працювали з моделлю кокаїнової залежності на щурах. Результати роботи вони опублікували 4 квітня в журналі Nature. Тварин підсаджували на наркотик шляхом широко відомого методу самовведення.

Суть в наступному: оперований щур може сам увести собі розчин кокаїну в вену, натискаючи на важіль. Під дією викликаних наркотиком відчуттів щури дуже швидко починають самостійно колотися і не відходять від важеля, забуваючи про їжу та сон.

Після того як наркотичну поведінку у них сформували, щурів стали «карати» за введення кокаїну ударом струму по лапах. У більшої частини тварин ентузіазму натискати на важіль поменшало, але меншу частину - 30% групи - навіть біль від електрошоку не зміг відвернути від кокаїну, і їх поведінка майже не змінилася.

Саме цих, самих завзятих щурів-наркоманів біологи стали вивчати далі. Вони досліджували електричну активність нейронів префронтальної кори. Було відзначено, що нейрони глибокого шару прелімбічної кори, яка входить до складу префронтальної кори, працюють по-різному у щурів, які проявили стійкість до струму, чутливих до струму і у контрольної групи, яку не підсаджували на наркотик і не били струмом. Вчених цікавила саме прелімбічна кора, оскільки нейрони цієї кори посилають сигнали на підкіркові структури (прилегле ядро, дорзальний стріатум та амігдали), залучені у формування залежності.

Виявилося, з цих трьох груп тільки у щурів, стійких до струму (наполегливих наркоманів), здатність нейронів прелімбічної кори генерувати потенціал дії (тобто збудливість) є зниженою.

Отже, вирішили дослідники, тривале вживання кокаїну викликає депресію нейронів прелімбічної кори, і вони перестають тримати під контролем структури, що знаходяться нижче. У такій ситуації навіть пам'ять про покарання струмом не здатна знизити тягу до наркотику. Напрошується аналогія з людиною, яка знає, що рухається до загибелі, але все одно вживає наркотики. Знижену збудливість нейронів прелімбічної кори вдалося стимулювати, щоправда, дуже хитромудрим методом. Він називається методом оптогенетичної стимуляції. Спочатку нейрони генетично модифікували, ввівши в них з допомогою вірусного вектора ген пігменту родопсину, який приходить в збуджений стан при поглинанні фотона. Щурів прооперували й імплантували їм в прелімбічну кору обох півкуль оптоволоконні кабелі. Все це робилося для того, щоб можна було світлом лазера порушувати родопсин в нейронах і стимулювати їх ослаблену електричну активність.

Збудливість нейронів підняли, а потім подивилися, чи вплине це на поведінку щурів. Цікаво, що на вихідний рівень споживання кокаїну стимуляція прелімбічної кори ніяк не вплинула, це означало, що мотивація у щурів не змінилася. Але в конфліктній ситуації, коли за введення кокаїну карали струмом, група «наполегливих наркоманів» знизила своє прагнення до наркотику, щури стали натискати на важіль значно рідше.

Коркові нейрони взялися за свою контролюючу, гальмуючу роботу відносно підкірки. Відновлення активності нейронів прелімбічної кори виявилося дієвим засобом для ослаблення кокаїнової залежності.

Автори дослідження вважають, що й при лікуванні людей від наркотичної залежності стимуляція прелімбічної кори може виявитися ефективним засобом. Але, звичайно, людині ніхто не буде впроваджувати в нейрони ген пігменту. Дослідники вважають, що підходящим способом підняти активність ділянки мозку може стати транкраніальна (через череп) магнітна стимуляція.