Аварія на «Стиролі» - випадковість, що відображає закономірність деградації системи управління безпекою в нашій державі, вважає кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри землезнавства та геоморфології КНУ ім. Тараса Шевченка Юрій Костюченко.
«Аварії з аміаком – достатньо розповсюджена річ. Щороку їх трапляється близько трьох сотень у світі», - зазначає експерт. За його словами, статистика свідчить, що в Україні на рік трапляються від 3 до 5 більш-менш помітних аварій (таких, що фіксуються статистикою) з аміаком.
«Але частота аварій – це функція, по-перше, навантаження на об’єкт чи систему, в якій відбувається небезпечна подія, та по-друге, зношення цієї системи (інфраструктури і устаткування). І якщо зношеність можна вважати зростаючою функцією в часі, то навантаження залежить від ринкової кон’юнктури і від не-ринкових механізмів управління господарством (наприклад, монополіст або олігарх може дозволити собі нерентабельні з точки зору ринку методи управління майном і при цьому не втратити прибутковість в спотвореній економічній моделі). В такому випадку має сенс передбачити зростання кількості техногенних аварій, в першу чергу, на жаль – масштабних, в наших умовах», - наголошує Костюченко.
«При цьому відсутність як істотного контролю безпеки виробництва, так і загального управління безпекою на рівні держави, робить неминучими значні економічні втрати і, можливо, людські жертви. Це той випадок, коли курс на відтворення радянської системи цивільної оборони замість впровадження комплексної соціально-економічної і соціо-екологічної стратегії управління ризиками катастроф є контрпродуктивним. Відмова від централізованих економічних важелів впливу на системну безпеку неминуче призведе до системного колапсу в сучасних умовах», - пише науковець у Facebook.
Він також зазначив, що оприлюднений ЗМІ факт керівництва з’ясуванням причин аварії представниками прокуратури викликає певний подив. «Є речі, які мають робити фахівці. І лише їхні висновки, отримані в рамках незалежної експертизи, мають стати, або не стати підставою для провадження справи. Знайти (а краще - призначити) винуватця – завжди легко. Набагато важче – з’ясувати системні причини, які призвели до катастрофічних наслідків, рекомендувати заходи, які вплинуть на рушійні сили катастроф, тобто не допустити в майбутньому виникнення обставин, що призводять до аварій. Цього прокурор зробити не може», - вважає Костюченко.
Водночас науковець зазначає, що навіть не зважаючи на низьку компетентність заходів з ліквідації аварії, масштабної катастрофи не відбулося.
«Зокрема тому, що аміак має низькі горючі властивості у вигляді газоповітряної суміші. Нормальна швидкість горіння суміші складає близько 0,1 м/сек, загоряння відбувається при вмісті аміаку в повітрі від 15 до 28%, температура запалювання складає 660 С, аміак не має властивостей до дифузного горіння, тобто гасне за відсутності джерела запалювання. Рідина взагалі є важкогорючою, вона припиняє горіння при припиненні кипіння. При загорянні аміаку в обмеженому об’ємі можливе виникнення ударної хвилі, але у відкритому просторі цього не відбувається. Взагалі, статистика надзвичайних ситуацій свідчить, що всі аварії на об’єктах з аміаком, пов’язані виключно з розгерметизацією устаткування, проливом, викидами на територію та/або в приміщення з наступним токсичним враженням людей. Не зафіксовано достовірних випадків вибухів при викидах аміаку навіть при наявності джерел запалювання. Тобто, після первинного викиду та основного вибуху протягом 20-30 хвилин джерело запалювання було ліквідовано а концентрація аміаку в повітряній суміші знизилося нижче критичної», - пояснив він.
Проте Костюченко зазначив, що із токсичним впливом аміаку – інша ситуація.
«Він є сильним токсикантом (за загальною санітарною класифікацією відноситься до третьої групи, підгрупи А, класу небезпеки 4). Викликає подразнення та опіки очей (небезпечна концентрація 0,28 мг/л), слизових оболонок (0,4 мг/л) та шкіри (1,2 мг/л). В великих концентраціях (4,5 мг/л протягом години) викликає швидку загибель від рефлекторної зупинки дихання.
Граничні концентрації аміаку в повітрі складають від 0,02 (виробничі приміщення) до 0,0002 (відкриті ділянки) мг/л, у воді від 0,1 (рибогосподарські водойми) до 0,2 мг/л (санітарно-побутові водойми).
Поріг сприйняття людини складає близько 0,035-0,04 мг/л. Тобто здорова людина відчуває небезпеку завчасно і, якщо може, уникає її», - розповів він.
Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!
