Вітаємо Олександра Палія – четвертого лауреата премії ім. Джеймса Мейса

Газета «День» вже вчетверте назвала лауреата премії імені Джеймса Мейса. Громадська рада премії на чолі з політичним діячем Юрієм Щербаком запропонувала на лауреатство кандидатуру Олександра ПАЛІЯ.

Олександр Палій та головний редактор Лариса Івшина

–– Відзнака Джеймса Мейса –– це одна з найвищих премій України, оскільки Шевченківська державна премія скомпрометувала себе, ставши знаряддям політичних ігор, –– вважає Юрій Миколайович. –– Звісно, нагорода виходить поза межі дослідників, які займаються Голодомором чи окремими геополітичними питаннями України. Вона набагато ширша. Присуджується людям, які визначають обличчя української публіцистики і, врешті-решт, української думки: філософської, історичної та політичної. Так, Олександр Палій володіє широким спектром історичних матеріалів, починаючи від ХІІІ ст. і до подій сьогодення, і демонструє великий діапазон своїх можливостей.  Тож мене тішить, що вже четвертий рік поспіль премія, що називається, тримає планку.

–– Свого часу Джеймс Мейс проявив неабияку відвагу, аби не лише послідовно доводити в Україні, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом проти українців, а й вимагати від світу визнання цієї трагедії. Його зусилля призвели до моральних і навіть фізичних гонінь на нього та інших дослідників. Саме висновок, що Голодомор 1932-33 – геноцид нині намагаються перекреслити новітні науковці з псевдонаукового Інституту національної пам’яті,  політичні спадкоємці комуністичної ідеології й численні носії імперського вірусу «великой и неделимой». Тож сьогодні бути українцем і патріотом, писати про національні рани, будити нашу свідомість –– зовсім непросто. Але це під силу Олександру Палію. У нього погляд вдумливого аналітика, який розглядає сучасні події крізь призму історії. До того ж, він володіє рідкісним даром говорити просто про головне, уміє своїм гострим пером розбудити розум і торкнутися серця читача,  –– сказала телефоном «Дню» Наталія ДЗЮБЕНКО-МЕЙС.

–– Я подивився статтю про Олександра Палія в україномовній Вікіпедії, –– говорить Сергій ГРАБОВСЬКИЙ, лауреат премії ім. Дж. Мейса 2011 року, –– і спершу щиро обурився, а потім невимовно зрадів. Щоби читачам були зрозумілі мої емоції (бо ж не всі мають стабільний доступ до Інтернету), наведу дещо з цього матеріалу,  з усіма його ідейними ляпами: «Олександр Палій (7 жовтня 1974, Черкаська область) — український експерт-політолог, політичний консультант. У своїх ідеях та принципах спирається на українську націоналістичну риторику та західно-ліберальний погляд на радянську та пострадянську реальність… Прихильник ринкових відносин, громадянського суспільства, свободи слова та захисту прав людини. Адепт західних сил в Україні, ненавидить усе радянське та російське, при цьому щиро вірить, що всі біди українського народу від проісків Москви… Має явну та приховану підтримку з боку урядових та неурядових організацій держав Західної Європи та США…»

–– Уже те, що у цьому тексті вжите слово «проіски» замість «підступи», вказує, звідки вітер віє, –– продовжує пан Сергій. –– Ну, а постійні інвективи на адресу Заходу, лібералізму та націоналізму (українського, ясна річ, як спеціально зазначено), демократії та громадянського суспільства засвідчують: Олександр Палій боляче наступив на улюблені мозолі Кремля, Луб’янки та їхніх сателітів в Україні. Що тут можна сказати? Так тримати! І не звертати увагу на дурниці. Бо ж на адресу Джеймса Мейса ще й не такі речі писалися… А водночас і молодий, і зрілий вік дослідника – це запорука того, що ним буде ще написано чимало цікавого і корисного для читачів. Головне тут – продовжувати вчитися, займатися ретельною самоосвітою, не втрачати смак до нового. І тоді, сподіваюся, премія імені Мейса стане етапною сходинкою до інших суспільно значущих відзнак. Бо ж навіть «закляті друзі» з Вікіпедії вимушені визнати наявний уже на сьогодні чималий науковий, науково-популярний (не треба забувати цей надзвичайно важливий жанр!) та публіцистичний доробок Олександра.

Детальніше читайте в завтрашньому числі газети.