Основною причиною відносної бездіяльності німецької політики щодо європейської перспективи України є не якесь усвідомлене колективне рішення в коридорах влади ФРН, а проста неувага до України і нерозуміння її геополітичного значення політичною елітою Німеччини, що пов’язано із домінуванням Росії, - вважає Андреас Умланд, викладач кафедри політології «Києво-Могилянської академії».
У співпраці зі своїми європейськими партнерами Німеччина має надавати щораз сильнішу, ніж раніше підтримку консолідації української державності. Водночас вона повинна намагатися не надмірно дратувати Кремль такими діями, а тому зобов’язана продовжувати співробітничати з Москвою. Цей підхід навряд чи завжди можна буде втілювати гармонійно, що, можливо, спричинить більшу чи меншу відчуженість між Берліном і Москвою.
Проте, на думку експерта, головну відповідальність за такі ускладнення врешті несе нинішнє керівництво Росії. Якби Росія відмовилася від — з огляду на її великі внутрішні проблеми і без того сумнівні — великодержавних домагань і безглуздого суперництва із Заходом довкола колишніх радянських республік, указаної дилеми для Німеччини і ЄС не існувало б.
До політичної асоціації і розширеної вільної торгівлі, які передбачені в парафованій Угоді про асоціацію між ЄС і Україною, могла б прагнути не лише Україна, але і Росія, наголошує Умланд. Тоді б не існувало більшої частини спірних питань у відносинах між братськими народами і пов’язаних з ними різних закладних листів у німецько-російських й інших відносинах Москви із західними державами.
Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!
