Сергій і Тетяна Омельченка, чиї роботи представлені у музеї, професійні художники, закінчили Львівську академію мистецтв. Крім іконопису, Сергій займається різьбою по дереву та пленерним живописом, пробує себе у розписі храмів, Тетяна працює у техніці гобелену. Вони виховують трьох дітей, старший син також художник. Тетяна Єлісєєва, завідувач Музею волинської ікони, каже, що познайомилися з Омельченками випадково, але коли побачили їхні роботи, відразу їх зацінили. Сергій привозив у Луцьк делегацію з німецького міста Цвіккау, яке є побратимом нашого Володимира-Волинського, привозив зумисне у музей. Роботи його і Тетяни, до речі, були представлені на виставці у Цвіккау.
Музей волинської ікони має у своїй колекції образи древні, але з цікавістю, як каже Тетяна Єлісєєва, виставляє і роботи сучасних іконописців. Таких фахівців небагато, зокрема таких професійних, як Омельченки. Їхні роботи – не копії відомих ікон, а списки із них. На таких виставках не буває зазвичай багато робіт, бо ж пишуться вони на замовлення храмів, монастирів, приватних осіб. Як, власне, твориться така ікона, присутні могли побачити у документальному фільмі, знятому родиною Омельченків. Фахівці відзначають, що твори Сергія характеризуються особливою м’якістю, ніжністю ликів; багатою колористичною гамою, оригінальним незвичним поєднанням барв. Він працює у візантійському стилі, Тетяна у своїй творчості тяжіє до академічного стилю, працюючи в олійній техніці.
На виставці представлені храмові і хатні ікони різноманітної тематики: «Спас Вседержитель», «Печерська ікона Богородиці», «Вознесіння», «Антоній і Феодосій Печерські», «Успіння Богородиці», «Старозавітна Трійця», «Св. Миколай». Списки знаних в Україні чудотворних ікон – «Зимненська ікона Богородиці», «Володимирська (Вишгородська) ікона Богородиці" – зберігають духовну силу оригіналу. «Вічне» - так назвали митці свою виставку.
Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк
Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!




