Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ДЕНЬ. Анатолій КІНАХ: Оптимальний варіант співпраці в газовій галузі — це міжнародний газовий консорціум...

21 вересня, 2011 - 14:57

«Настав час уже в Україні на 20-му році незалежності припинити дискусію про те, потрібні чи ні підприємці нашій країні, — сказав перед ексклюзивним інтерв’ю народний депутат, голова УСПП Анатолій Кінах. — Це дуже важливий чинник формування демократичних інститутів влади, громадянського суспільства, це люди, які можуть і вміють захищати свої права, здатні за рахунок свого інтелекту і працьовитості створювати нові робочі місця. Їм потрібно об’єднуватися, але не для революції на майданах, а для того, аби множити свої сили, успішніше вести діалог із урядом». У тому ж річищі було й перше поставлене питання «Дня».

— Ще зовсім недавно бізнесове середовище активно конфліктувало з урядом із приводу нового Податкового кодексу. Чи вщухли пристрасті? Чи сприйняв, врешті-решт, цей документ бізнес?

— Настрої у підприємницькому середовищі неоднозначні. З одного боку, низка змін, внесених останнім часом до кодексу, отримала позитивну оцінку. Крім того, з ініціативи Президента нещодавно спрощено або навіть ліквідовано багато дозвільних процедур, видачу ліцензій у ряді видів промислової, підприємницької діяльності. Водночас ще залишається багато системних проблем, закладених до Податкового кодексу і дуже хворобливо сприйманих як малим і середнім, так і великим бізнесом. УСПП та інші підприємницькі структури неодноразово пропонували уряду розглянути ці питання. Податкова система України, на думку експертів, як і раніше, залишається однією з найгірших у світі.

— У період розробки кодексу ставилося завдання, аби податкова сприяла підприємцям...

— На жаль, Податковий кодекс досить жорстко виписав фіскальні норми для бізнесу, включаючи податкові перевірки, але не створив балансу, що дозволяє платникам захищати свої права. Попри наші пропозиції у кодексі наполегливо не знаходять місця для норм, які б позитивно впливали на ділову активність. По суті, заблоковано механізм податкового векселя. Не усунені проблеми з поверненням негативного сальдо з ПДВ. Той горезвісний автоматичний режим повернення, про який так багато говорили, ще далекий від повної реалізації. Не закладені до Податкового кодексу і стимул-реакції для модернізації економіки. Досить сказати, що у всьому світі та частина прибутку, що спрямована на ці цілі, не оподатковується. Треба також удосконалювати механізм прискорення амортизації основних засобів. Не передбачені в кодексі і протекціоністські заходи, використовувані у всьому світі для мотивації імпортозаміщення, стимул-реакції для інноваційної діяльності.

— Чи є ще можливість удосконалити податкову систему?

— Я думаю, що найближчим часом це треба робити в обов’язковому порядку, оскільки малий бізнес і вся підприємницька галузь, особливо в умовах можливої наступної хвилі фінансової кризи, відіграватимуть величезну роль як сектор, що продукує самозайнятість і створення робочих місць. І це дозволить зменшити вплив кризи на економіку України. Ми внесли низку уточнень і змін до відповідного законопроекту. Наприклад, наполягаємо на ліквідації заборони для співпраці підприємців, які працюють на спрощеній системі, і юридичних осіб, через що країна втрачає тисячі й тисячі робочих місць. Це украй актуально для нашої країни, у якій дуже важливо сформувати середній клас.

— Україна посіла негативну позицію щодо вступу до Митного союзу і об’єднання «Нафтогазу» і «Газпрому». Твердокам’яне ставлення до українських вимог щодо перегляду газових контрактів продемонстрував Кремль. Ця безвихідь у переговорах не викликає у вас тривоги?

— Тривога, дійсно, є. І дуже серйозна. Причому не лише через наближення опалювального сезону, але й за всіма напрямами. Українські підприємці аж ніяк не зацікавлені в тому, аби втрачати російський ринок. І задля цього потрібно підключати всі механізми, аби дискусія і проблеми не знижували рівня довіри між країнами і народами, аби росіяни зрозуміли і не протистояли європейському вибору, зробленому Україною. Євросоюз для нас джерело інвестицій, передових технологій і устаткування, що загалом украй важливо для модернізації нашої економіки. Тому Європа — стратегічний пріоритет. Але ми не сприймаємо тверджень про те, ніби поглиблення євроінтеграції України суперечить співпраці на Сході. Водночас ми не можемо собі дозволити бути непослідовними і відмовлятися від своїх зобов’язань в СОТ задля вступу до Митного союзу. Ті штрафні санкції, які можуть бути нам за це висунуті, будуть набагато вищі, ніж переваги, обіцяні при вступі до МС.

Що стосується нинішніх розбіжностей у ціні на газ, то, я вважаю, не можна відривати коректування формули ціни від проблематики ефективного використання підземних сховищ і тарифів на транзит російського газу територією України, абсолютно непаритетних санкцій (до 300% для України за недобір газу і відсутність відповідальності Росії за зниження обсягу транзиту). Крім того, чинна формула робить Україну заручницею спекулятивних сплесків нафтових цін на світових ринках.

— Наш уряд намагається у різний спосіб поколивати прихильність Росії до контрактів 2009 року. Чи вважаєте ви вдалими у цьому сенсі варіант ліквідації «Нафтогазу України» без призначення наступника або наступників?

— Необхідність реформування НАК «Нафтогаз України» (зокрема, у напрямі розділення видів його діяльності і створенні самостійних юридичних осіб, яким буде доручено видобуток, транспортування, зберігання, розподіл природного газу) виникла зовсім не через конфлікт із Росією. Це частина наших зобов’язань — Україна ратифікувала Енергетичну хартію і є членом європейського Енергетичного співтовариства. І головне, ми таким чином підвищуємо ефективність діяльності всіх цих підприємств. Але розмови про те, щоб залишити «Нафтогаз» без наступника, — це досить безграмотна позиція, що викликає скептичне ставлення не лише у Росії, але й у міжнародних експертів. Чинні газові контракти, підписані у січні 2009 року, безпосередньо вказують, що в разі будь-якої реорганізації НАКу обов’язково має бути визначений правонаступник, який візьме на себе всі зобов’язання. Я вже неодноразово говорив, що оптимальний варіант співпраці в газовій сфері — це міжнародний газовий консорціум з участю як мінімум трьох сторін — постачальники газу (Росія, а також Туркменистан і, можливо, Азербайджан), транзитери (це, в першу чергу, Україна) і споживачі (європейські країни). Якщо порівняти з таким суто політичним проектом, як Південний потік, то такий український варіант транспортування російського газу до Європи у 7—8 разів дешевший. 

Продовження теми читайте в сьогоднішньому номері "Дня" на сторінці "Економіка" в матеріалі Віталія КНЯЖАНСЬКОГО

Джерело: «День»

Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ