Близькосхідний регіон, що знаходиться на стику декількох континентів та цивілізацій, завжди перебував в епіцентрі світової політики. Тут стикалися інтереси багатьох імперій та держав.
Не є у цьому плані винятком й сучасний Близький і Середній Схід, який переживає період масштабних тектонічних зсувів та трансформацій, що отримали таку романтичну назву — «арабська весна». І знову ж, як і протягом останніх десятиліть, у регіоні Близького і Середнього Сходу відшліфовуються геополітичні, геостратегічні та геоекономічні стратегії фактично всіх головних гравців сучасної світової політики. Тут у напруженій дипломатичній боротьбі вирощуються найкращі кадри зовнішньополітичних відомств багатьох провідних держав світу. Окрім того, зазначений регіон має унікальне геостратегічне значення з точки зору його розташування, колосальних запасів енергетичних ресурсів та світових комунікацій.
Чи має регіон Близького і Середнього Сходу якесь серйозне значення для сучасної Української держави — чи, можливо, їй не потрібно витрачати тут свої зусилля, гроші, енергію, ризикувати долею своїх громадян? Може, краще, дійсно, залишити цей регіон для американців, французів, британців, китайців тощо, а самим зосередитися лише на європейському, американському, російському — або ще й на азійському — напрямках зовнішньої політики й не висовуватися за лінію акваторії Чорного моря?
Моя відповідь — категорично ні. Цей регіон мав й матиме вкрай важливе стратегічне значення для України, її розвитку та її безпеки.
По-перше, він, фактично, безпосередньо межує із південними кордонами нашої країни — практично, на іншому боці Чорного моря, на турецькому узбережжі, починається Близький і Середній Схід. Тож зазначений регіон має колосальне значення для нас у плані національної безпеки, стабільності і територіальної цілісності.
По-друге, Близькосхідний регіон — це величезний і місткий ринок, що розвивається швидкими темпами і стає одним із найприваблиших у світі. За свідченнями аналітиків відомої фінансової установи «Голдман енд Сакс», у просторі Близького і Середнього Сходу може утворитися нове політико-економічне об’єднання, яке за могутністю можна порівняти із такою структурою, як БРІКС. А це означає величезний ринок збуту для багатьох українських товарів, для широкомасштабної науково-технічної, технологічної, інтелектуальної співпраці України з багатьма близькосхідними країнами. Це означає створення десятків, сотень тисяч робочих місць в українській економіці, це величезні й вкрай вигідні угоди і замовлення.
Нарешті, у нас фактично не реалізований величезний потенціал арабських інвестицій в економіку України, причому на вигідних умовах і без будь-якого тиску на внутрішню політику України.
З огляду на вищеозначене, які проблеми й виклики постають сьогодні перед українською зовнішньою політикою у реалізації стратегічних завдань України в регіоні Близького і Середнього Сходу?
Одразу скажемо, на наш погляд, від початку 2011 р. українська близькосхідна політика ніби завмерла, лише протягом останніх двох місяців вона почала подавати ознаки життя. В чому ж справа? Вважаємо, такий перебіг ситуації із близькосхідним вектором зовнішньої політики України пояснюється декількома причинами. По-перше, великий вплив на її заморожений стан мала «арабська весна», яка для української влади виявилася абсолютно несподіваною, незрозумілою за своїм значенням, змістом та наслідками. Опозиція в Україні відразу ж після перемоги революцій у Тунісі та Єгипті у своїй пропаганді висунула тезу про неминучість повторення «арабської весни» й в Україні, яка, за їхніми мріями, мала б скинути «антинародний режим Януковича». Питання щодо реалістичності таких мрій виходить за межі даної статті, але доводиться констатувати, що вони справили певне враження на владу і негативно позначилися на активності України на Близькому і Середньому Сході.
Та, найважливішою причиною, яка й зумовила збої у реалізації близькосхідної політики України протягом останнього року є, на нашу думку, вкрай незадовільна її аналітична складова й відсутність механізмів дієвого впливу науково-аналітичних розробок на опрацювання зовнішньополітичного курсу держави у тому чи іншому регіоні світу, у нашому випадку — у Близькоcхідному регіоні.
Продовження теми читайте в сьогоднішньому номері "Дня" на сторінці "СВIТОВI ДИСКУСIЇ" в матеріалі В’ячеславА ШВЕДА
Джерело: «День»
Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!



