Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ДЕНЬ. Експерти відповідають на запитання — як урятувати Дністер?

29 вересня, 2011 - 15:18

«Якщо порівнювати з Європою, то природа тут у гарному стані. В Англії немає таких просторів, неозорих горизонтів та безкраїх лісів. Наші землі надто загосподарьовані, і вже немає того відчуття «дикої природи», що є в Україні», — саме такими були враження від знайомства з Дністром у відомого журналіста з Великобританії Алекса Кірбі, який пропрацював у Бі-Бі-Сі 20 років.

Репортер, який побував у найекзотичніших куточках планети, із захопленням говорив про дзижчання комах у селах понад Дністром, про коней, запряжених у вози, що тягнуть сіно, про українські поля, засіяні соняхами: «Будь ласка, цінуйте те, що маєте, адже в ньому — величезний потенціал. Це те, чого в нас уже не побачиш, і те, заради чого чимало людей, напевно, захоче сюди приїхати. Утім, лише в тому разі, якщо цю природну красу вдасться зберегти», — вважає пан Кірбі. Дністер і справді здатен зачарувати — своєю величчю, дикістю, спокоєм... Проте належним чином оберігати цю красу ми таки й справді не вміємо — ріка сьогодні переживає не найкращі часи.

ВОДУ ПІСЛЯ ОЧИЩЕННЯ МОЖНА СКИДАТИ В РІЧКУ, А КОРИСТУВАТИСЯ НЕЮ... НІ

Комунальні та промислові стоки Калуша, як, зрештою, і десятків інших населених пунктів, скидають у Дністер. Очисні споруди міста, що перебувають на балансі ЗАТ «Лукор», працюють добре, переконує заступник директора цього підприємства Роман Роско: «Ми очищаємо як промислові, так і комунальні стоки. За всіма показниками, що їх контролюють сьогодні екологи і санітарні служби (а це до 25 інгредієнтів), ми не маємо жодного порушення. Очистка у нас — найкраща в регіоні: триступенева біологічна очистка з каскадним блоком доочистки». Однак навіть попри те, що на ЗАТ «Лукор» ці очисні споруди називають «найкращими в регіоні», а воду, яку скидають у Дністер — такою, «що відповідає вимогам», — для виробничих потреб ТОВ «Карпатнафтохім», співзасновником якого є той самий ЗАТ «Лукор», цю воду не бере. На підприємстві визнають: після очисних споруд за нашими стандартами вода вважається чистою, і відповідно до норм її МОЖНА скидати в Дністер, але для виробничих потреб вона НЕ ПІДХОДИТЬ, тож на виробництво беруть чисту воду з водосховища.

«Щоб організувати закритий цикл водопостачання, необхідні значні кошти — потрібна додаткова мембранна технологія очищення води, а вона дуже дорога. На закритий цикл водопостачання на підприємстві планують перейти до 2021 року», — розповів заступник генерального директора ТОВ «Карпатнафтохім» Юрій Безуглий. Європейців таке ставлення до ріки щонайменше дивує: «У нас заводу просто не дозволили б працювати, доки не організують закритого циклу водопостачання. А очисні споруди, які працюють у Калуші, в Швейцарії тепер побачиш хіба що в музеї», — сказала редактор швейцарської газети Die Wochenzeitung Сюзанн Боос після відвідин цих очисних споруд за програмою прес-туру «Екологічні проблеми басейну річки Дністер і шляхи їх розв’язання. Роль превентивної екологічної журналістики», де вона разом з Алексом Кірбі виступила як тренер для українських та молдовських журналістів.

ТРЕТИНА КАНАЛІЗАЦІЙНИХ МЕРЕЖ ЛЬВІВЩИНИ — УКРАЙ ЗНОШЕНІ

Утім, на превеликий жаль, більшість очисних споруд в Україні перебуває в набагато гіршому стані, аніж у Калуші, і тим, що вони працюють відповідно до вимог і стандартів українського законодавства, — похвалитися зазвичай не можуть: «Очисні споруди в Україні збудовані здебільшого в 1960—1970-х роках. На той час це був зразок технічного досягнення — навіть у Західній Німеччині не використовували таких технологій. Проте роки зробили своє. Сьогодні очисні споруди в трагічному стані — вкрай зношені, прогнилі й буквально розсипаються», — сказав Норберт Люке, експерт із ЄС, задіяний до програми моніторингу використання стічних вод в Україні, на міжнародному семінарі щодо можливості ревіталізації річки Полтва у Львові. Як зазначають в управлінні житлово-комунального господарства Львівської облдержадміністрації, майже третина каналізаційних мереж в області експлуатується в украй застарілому й аварійному стані, майже половина каналізаційних насосних агрегатів амортизовано. Централізованим водовідведенням охоплено лише 89% населення, яке має доступ до централізованого водопостачання, а очисні споруди в сільській місцевості здебільшого відсутні. Аналогічна ситуація й в інших областях, тож не дивно, що саме комунальні стоки є основним забрудником ріки.

Свою лепту до забруднення водойм додають і сміттєзвалища: «Багато сміттєзвалищ розміщено в долинах рік. Створювати звалища сміття на першій заплавній терасі й на заболочених територіях узагалі заборонено. Втім, скажімо, на Львівщині понад третину стихійних сміттєзвалищ розташовано біля якихось водойм», — каже старший науковий співробітник Інституту екології Карпат Тарас Микитчак. Таким чином, усю токсичну гидотну зі сміття дощові води змивають у ріки й потічки.

Продовження теми читайте в сьогоднішньому номері "Дня" на сторінці "Суспільство" в матеріалі Наталії ГОРБАНЬ

Джерело: «День»

Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ