Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ДЕНЬ. Історія українсько-британських взаємин в книзі Ланселота Лоутона

26 серпня, 2011 - 18:07
Цей матеріал - закінчення теми  розпочатої в «Дні» №147-148

У 1933 р. керівник заснованої в 1929 році Організації Українських Націоналістів полковник Євген Коновалець направив до Лондона представника ОУН Євгена Ляховича. Місія Ляховича полягала у налагодженні контактів із британськими урядовими колами та роз’ясненні позицій ОУН щодо ситуації навколо України та у Східній Європі в цілому. В інструкціях, які йому давав Є. Коновалець, особливі акценти робилися на тому, аби переламати поширені серед британських урядовців погляди, буцімто політика ОУН є пронімецькою. «Це наносить шкоди нашій справі, — зазначав Коновалець, — і було б дуже корисним, якщо б ця справа була вияснена в Лондоні, а саме: маючи на увазі нашу далеку майбутність, ми воліли б кооперувати з Британією у вирішуванні справ на Сході Європи, ніж з ким-небудь іншим...»1 Іншим разом він наголошував у листі до Ляховича: «...Наша політика в даний момент повинна: 1) за всяку ціну старатися включити українську проблему у сферу, так сказати б, зацікавлення британської політики. Під теперішній момент тільки в Англії можемо мати базу для дальшого ведення нашої соборницької політики»2.

Є. Ляхович згадував, що, прибувши до Лондона, він спочатку дійсно зустрів дуже прохолодне ставлення з боку офіційної британської влади. Проте його було прийнято в Міністерстві закордонних справ Великої Британії головою Північного департаменту Кольєром Лоренсом (Collier Laurence), досвідченим кадровим дипломатом, одним із 13 провідних радників британського зовнішньополітичного відомства. Розмова вийшла досить напруженою, проте в підсумку було досягнуто обопільної домовленості, що Ляхович матиме можливість регулярно подавати до Північного департаменту британського МЗС меморандуми, які б віддзеркалювали позицію ОУН з актуальних політичних питань стосовно України3. Окрім того, він розгорнув активну інформаційну діяльність, виступаючи із статтями в британській пресі та поширюючи серед британських журналістів матеріали про Україну.

У червні 1935 р. Є. Ляхович передав до британського МЗС розлогий лист Коновальця, в якому викладалися концептуальні оцінки політичної ситуації в Європі та його позиція щодо українського питання в контексті угод, підписаних провідними європейськими державами. У листі Коновалець наголосив, що політичні процеси в Європі «розгортаються проти бажань українського народу». Особливо різко він засудив німецько-польський та радянсько-французький домовленості. «Маю тут на думці, — писав Є Коновалець, — договори та угоди, заключені між деякими європейськими потугами, які заторкують між собою теж долю територій, замешкалих головно українцями, і які порушують природне право українського народу до вирішування своїх прав ним самим. Із цього виростає нова небезпека бути втягненим у конфлікти між різними державами в ролі пасивного чинника, який всі використовуватимуть для своїх власних цілей зі шкодою для нього самого... Замість втішатися привілеєм свобідного життя в самостійній державі, український народ є нині поділений між чотирма сусідуючими з ним державами. У цьому криється небезпека, що українці, якими командуватимуть чужі в рядах армій цих держав, можуть бути приневолені виступати проти себе зі зброєю в руках. Ми, Організація Українських Націоналістів, боремося за повну самостійність України. Тому ми нині ставимо активний спротив усім окупантам українських земель... Ми виходимо з засади, що наші змагання до здобуття повної самостійності не стоять в жадній суперечності до політичних, економічних та стратегічних інтересів Великої Британії. Беручи це під увагу, ми плекаємо також надію, що в наших змаганнях до самостійности ми одержимо підпертя Великої Британії, бо ми переконані, що тільки сильна й самостійна Україна може вплинути на стабілізацію теперішньої непевної ситуації та на привернення рівноваги сил у Східній Європі... Ми надіємося, що в майбутньому вдасться встановити таке співвідношення між інтересами Великої Британії й України, яке буде корисним для обох країн»4.

Збереглися свідчення того, що переклад листа потрапив до керівника північного департамента МЗС Великої Британії Кольєра Лоренса, який зробив на його полі наступну позначку: «Лист цей, здається, є маніфестом партії Коновальця (ОУН), в якому він висловлює її ставлення до недавніх потягнень німецької і радянської політики. Його головна теза є висловлена в ідеї, що німецько-польське «визволення» України від більшовиків стоїть в суперечності до справжніх інтересів українського народу і тому мусить бути відкинуто. Якщо б я був українцем, я висловився б так само»5.

Є. Ляхович у 1935 р. готував приїзд провідника ОУН полковника Є. Коновальця до Великої Британії і отримав від представників впливових громадських та військових кіл запрошення для нього. Про це Коновалець був повідомлений і прийняв запрошення. Однак згодом без пояснень скасував свою поїздку до Лондона. Невдовзі британську столицю покинув і сам Є. Ляхович як представник ОУН.

Однак зусилля українців не були марними. Серед широкої британської громадськості почали зростати паростки симпатії до українського народу та окреслилося коло тих, хто вважав, що його тогочасне становище є глибоко несправедливим. У тому числі, цілий ряд провідних британських аналітиків висловився на підтримку державницьких прагнень українців та почав обстоювати концепцію появи на сході Європи дружньої до Великої Британії самостійної демократичної української держави, яка могла б виступити стабілізуючим фактором у цій частині європейського континенту. 

Продовження матеріалу читайте на сторінці "Україна Incognita  "

Джерело: «День»

Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ