Якось у другій половині 90-х років минулого століття автору потрапила до рук поганенької якості ксерокопія сторінки однієї з газет, яку видавала українська діаспора в США, з фрагментом статті британського журналіста Ланселота Лоутона про Україну й українців. Виглядало, що та публікація вийшла ще 30-ми рр. ХХ ст. і згодом була фрагментарно перекладена й опублікована в США десь вже 80-ми рр., задовго до проголошення незалежності України. Прочитане тоді здавалося настільки неймовірним, що я відмовлявся вірити власним очам. Уперше доводилося читати статтю іноземного автора про українську історію, етнічну й культурну самобутність українського народу, його незаперечне право на власну державність, вільний і незалежний розвиток у сім’ї демократичних європейських націй, написану з таким знанням, захопленням і симпатією до України, помноженими на надзвичайно глибокий аналіз сучасних йому реалій розвитку подій на європейському континенті, який дуже чітко визначав загальну потребу міжнародної спільноти в європейському майбутньому незалежної української держави. Навіть коли до рук після довгих пошуків потрапила видана українською мовою в США невеличка брошурка з цим матеріалом, сумніви залишалися, чи міг так писати про Україну іноземець, тим більше представник Великобританії — країни, яка є віддаленою від української території і політика якої завжди була вивіреною й доволі консервативною щодо Сходу Європи? Чи не могла поява цієї статті бути пов’язаною з бажанням української діаспори за умов відсутності незалежної України зміцнити дух українців, опублікававши такий матеріал від імені вигаданого британського журналіста? Розвіяти сумніви могла тільки перевірка цієї інформації та пошуки англомовного оригіналу.
Ці пошуки забрали довгих кілька років. З Великобританії приходили невтішні звістки — такі матеріали знайти не вдається. Тоді всі надії зосередилися на бібліотеці Конгресу США як однієї з найбільших бібліотек світу, де, як ми уявляємо, має зберігатися все, що тільки могло бути створено духом та інтелектом людини. Це вже згодом, маючи можливість працювати в цій легендарній бібліотеці як стипендіант американської програми імені Фулбрайта в Україні, автор переконався, що, на жаль, через різні обставин далеко не всі видання, які виходять у світі, потрапляють до її фондів. Але тоді здавалося, що тільки там можна знайти все. І ця віра була настільки сильною, що чудо сталося! Саме у фондах бібліотеки Конгресу США вдалося розшукати навіть не одну, а дві оригінальні статті Ланселота Лоутона про Україну, написані ним в різні періоди, а також інші матеріали, пов’язані з обставинами їх появи. Дуже важливу допомогу в цих пошуках надали добрі американські друзі-українці — голова Дослідної фундації ім. О. Ольжича в США Михайло Герець, Петро та Оля Матули, Лариса Пастухів-Мартін.
Виявлені матеріали Ланселота Лоутона про Україну, які він адресував британській громадськості й британському урядові, були настільки унікальними та важливими, що одразу запала думка про потребу їх опублікувати. Причому окремі наведені британським журналістом історичні дані й висновки мали настільки передовий і виразно проукраїнський контекст навіть порівняно з сучасними оцінками, що було одразу вирішено — друкувати треба не лише добрий український переклад цих матеріалів, а й англомовний оригінал, щоб одразу розвіяти всі сумніви в їх достовірності.
Коли в пошуках підтримки для здійснення видання матеріалів Ланселота Лоутона автор звернувся до Посольства Великобританії, вони були подані на експертизу до британського МЗС. За деякий час звідти надійшли захоплені відгуки (для тамтешніх фахівців вони також виявилися відкриттям!) й рекомендації щодо доцільності підтримки такого проекту. Надзвичайний і Повноважний Посол Великобританії в Україні сер Роберт Брінклі особисто взяв патронат над його реалізацією і надавав усю потрібну фінансову й організаційну підтримку. Під час підготовки видання велика допомогу надали перший секретар посольства Рут Аллен, асистент відділу преси та громадських зв’язків посольства Володимир Гайдаш. Проект морально й фінансово підтримав і Міжнародний фонд «Відродження», зокрема його виконавчий директор Євген Бистрицький. Велике зацікавлення проектом виявив український МЗС. Тоді міністр закордонних справ України Борис Тарасюк, Надзвичайний і Повноважний Посол Великобританії сер Роберт Брінклі, директор Інституту історії України НАН України академік НАН України Валерій Смолій звернулися до читачів книги про Ланселота Лоутона та його статті про Україну з вступним словом. Усі вони наголошували на актуальності порушених британським журналістом питань.
Величезну творчу працю з перекладу матеріалів Л. Лоутона про Україну здійснив перекладач Василь Триліс, який не лише максимально достовірно зберіг їхній зміст, але й передав унікальний стиль викладу британського журналіста, використавши для цього всі барви української мови. Бездоганним визнано і його переклад українських текстів англійською мовою.
Представлення видання «Ланселот Лоутон. Українське питання» (Київ — Лондон, 2006 р.) відбулося в резиденції Посла Великобританії в Україні сера Роберта Брінклі. Далі книга розпочала своє власне життя. Зокрема, на прохання МЗС України, велику кількість примірників автор подарував Посольству України у Великобританії й представництву України при ООН у США. За дивним збігом обставин виявилося, що, як з’ясував відомий американський історик українського походження проф. Тарас Гунчак, прямий нащадок одного з найближчих соратників і колег Ланселота Лоутона в зусиллях, спрямованих на захист прав українського народу на терені Великобританії, Ф. Еша Лінкольна, почесного секретаря створеного ними Англо-українського комітету, тепер проживає в США і є головним рабином Нью-Йорка. Він із захопленням прочитав книгу й довідався про участь свого діда в цьому комітеті.
Але що сталося тоді, у далеких від нас 30-х роках ХХ століття? І про що писав тоді британський журналіст Ланселот Лоутон?
Продовження матеріалу читайте на сторінці "Україна Incognita " в сьогоднішньому номері "Дня"
Джерело: «День»
Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!



