Польському політичному діячеві, активістові й захисникові прав людини, екс-президентові Польщі (1990—1995), екс-лідерові незалежної профспілки «Солідарність», лауреатові Нобелівської премії миру, електрику за професією Леху Валенсі сьогодні минає 68 років. Він є живим символом профспілкового руху «Солідарність», який фактично призвів до падіння комуністичних режимів у країнах соціалістичного табору і зрештою до падіння Радянського Союзу. Валенса, перебуваючи на пенсії (6 тис. злотих на місяць), веде активну діяльність. Його графік зустрічей заповнений наперед. Проте, він знайшов час, щоб поспілкуватися із групою журналістів країн-членів Східного партнерства у Гданську. Це його рідне місто, яке виділило йому як почесному громадянину Гданська офіс під бюро Валенси, де він приймає гостей. До речі, аеропорт Гданська, який зараз активно розширяється, названо на честь Леха Валенси. По завершенні зустрічі він фотографується з гостями й виставить фото на свою сторінку у Facebook.
— Немає поганих запитань, можуть бути лише дивні відповіді, а що важчі запитання, то краще. І ми будемо наближатися до точних відповідей спільно, — з такою передмовою пан Валенса запросив ставити запитання. І справді, його відповіді, як здалося автору, не були нудними, а були, безумовно, відвертими.
— Пане президенте, зважаючи на те, що 9 жовтня в Польщі відбудуться парламентські вибори, як ви оцінюєте політичну ситуацію у країні і за кого будете голосувати й чому?
— Польська демократія ще дуже молода. І вона не знаходиться на такому рівні, щоб я та інші люди мали, із чого вибирати. Тому вибираємо менше зло. За когось треба голосувати. Я буду голосувати за «Платформу обивательську» (партію нинішнього прем’єр-міністра Дональда Туска. — Авт.) Вона мені найкраще підходить, хоча й не є вершиною моєї мрії. Але кожного дня, кожного року із плином часу ми будемо наближатися до кращих партій, кращих програм.
Треба сказати, що політикам на сьогодні в такій країні, як Польща, живеться важко. Ми перебуваємо в Європейському Союзі, НАТО, і багато рішень ухвалюють без нашої держави. І на це треба звертати увагу.
Політики не мають чого роздавати. Тому це схиляє їх до того, щоб удаватися до популізму. Хто трохи утримується від цього, тому відомо, що ця гра не дуже корисна. Але без цього популізму їх би ніхто не вибрав. Тому певний час ми будемо перебувати у стані виборчих мрій. Але, тим не менше, треба брати участь у виборах і не можна на це ображатися.
Якби ПіС (партія колишнього прем’єра Ярослава Качинського «Право і справедливість». — Авт.) була би кращою, то я голосував би за неї. Але «Платформа обивательська» є кращою, тому голосую за ПО. Ця партія — менше зло, бо ПіС набагато гірша. Я не буду змінювати своєї думки. Але це не вершина моєї мрії.
— Як ви прокоментуєте рішення російського керівного тандему, що Путін балотуватиметься на пост президента наступного року?
— Для мене краще вибори, ніж таке наперед вирішення їхніх результатів. У Польщі вибори дуже складні. У них (в Росії. — Авт.) вони ще складніші. Якщо з’являються люди, які мають відповідну освіту, але не перевірені в дії, то це велике запитання. Росія — багатонаціональна країна із 60 — 80 народів (більше 150. — Авт.). Там це все може розпастися, і для нас запитання, чи це добре, якщо Росія розпадеться.
Сьогодні керівники Росії тримають усе вкупі, і це є гарантом того, що далі не буде розпаду країни. Я намагаюся думати об’єктивно і справедливо. Я — друг Росії. Є певні історичні питання, але це не впливає на моє ставлення до Росії. Усілякі історичні претензії за минуле — це одне, а майбутнє і вибудова нових умов сьогодні на завтра — це інше. На сьогодні набагато важливішими є порозуміння і згода. Це дає більше гарантій миру і спокою. Я на сьогоднішній день не думав, яка концепція краща: демократичніша чи та, яка на сьогодні існує в Росії.
Продовження теми читайте в сьогоднішньому номері "Дня" на першій сторінці в матеріалі Микола СІРУКА
Джерело: «День»
Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!



