Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ДЕНЬ. Микола ЖУЛИНСЬКИЙ: Не такої України ми чекали...

23 серпня, 2011 - 11:02

Зателефонувавши напередодні Миколі Жулинському, щоб привітати з днем народження (відомому літературознавцю та громадсько-політичному діячеві 25 серпня виповнюється 71 рік), ми застали його на малій батьківщині — Волині. Виявилося, що Микола Григорович збирає матеріал для своєї нової книги про те, що переживали волиняни до, під час і після Другої світової війни. Про це читайте далі. А розпочали ми нашу розмову, звичайно, з головного — ювілейного Дня Незалежності України.

— Миколо Григоровичу, як би ви оцінили двадцятирічний поступ української незалежності? Із чим ми підішли до цієї ювілейної дати?

— Двадцятиріччя Незалежності України — для мене велике свято. Я зустрічаю його з особливим пієтетом. Найголовніше сьогодні те, що в нас є українська держава. Це переважає всі наявні негативи. Зрозуміло, що не такої України ми чекали через двадцять років. Усі сподівалися на те, що ми швидко вийдемо на фінішну пряму, що, отримавши незалежність, ми зможемо мобілізувати наші сили, дух, потенціал — люди стануть жити краще, пишатися своєю державою, а Україна, як незалежна держава, буде динамічно розвиватися. Але, на жаль, сталося не так. Мабуть, причина в тому, що ми не мали нормального, виразного, тривалого процесу розвитку України. Змінювалися президенти, особливо уряди. Приходив новий президент і перекреслював все, що робив його попередник, або приходив новий уряд і не розвивав позитивні досягнення минулих урядів. Мінялися не тільки економічні орієнтації, а й стратегічні пріоритети, хоча усі говорили про європейський вектор розвитку. Наша найбільша біда — те, що ми не маємо справді національно-свідомої, патріотичної влади. Немає розуміння того, що, проводячи будь-які реформи, треба дивитися, як сама влада реагує на ці реформи. Наскільки вона готова жертвувати своїми власнимиінтересами заради розвитку України. Сьогодні в людей є велике розчарування. Думаю, більшість українців незадоволені нинішнім станом розвитку України. Тому це не додає святковості Дню Незалежності.

— Як ви думаєте, які шанси протягом цих двадцяти років не було використано?

— Ми мали колосальні шанси. Маю на увазі період президентства Леоніда Кравчука, коли треба було діяти рішуче й зміцнювати свій суверенітет — не за рахунок поступок, а йти власним, визначеним шляхом. Потім у нас був унікальний шанс після помаранчевої революції. Віктор Ющенко так і не використав цей шанс. Основна причина була в тому, що переважна частина тих, хто знаходився при владі, не мали абсолютного переконання, що належить будувати національну державу. Треба було не копіювати, а шукати свій національний шлях розвитку. Тільки так можна було досягти великих успіхів. У нас до сьогодні при владі залишається стара партійно-комсомольська номенклатура, яка має всі комплекси радянськості.

— Такі люди не можуть відірватися від радянського минулого й думати про сучасну Україну. Нинішня влада, на жаль, не виявляє чіткої, принципової позиції: ідеться про «Русский мир», Митний союз, одним словом, як догодити Росії. З іншого боку, ми постійно чуємо про європейську інтеграцію. Європа дивиться на нашу владу і думає: що це за люди, що це за влада? що вони хочуть? куди йдуть? чому вони ніяк не можуть відірватися від того газу? Насправді, це свідчить про брак чіткої позиції. Їхня позиція половинчаста, вона будується на компромісах, тому й не має перспективи для країни. 

Продовження матеріалу Івана КАПСАМУНА читайте на першій шальті сьогоднішнього номеру "Дня"

Джерело: «День»

Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ