Учора на Рівненщині вшановували 450-річчя з моменту створення Пересопницького євангелія, Первокниги, одного із символів української державності, на якій присягають на вірність українському народові президенти.
Не занурюючись в історичні деталі (тим більше, що «День» чимало звертався до цієї теми, зокрема дивіться публікації у № 90 від 27 травня 2011 року та в №134-135 від 30 липня 2010 року), скажемо, що Пересопницьке євангеліє — один із символів української європейської культури. З одного боку, ця книга була породженням загальноєвропейських тенденцій «перекладу» Святого Письма живими народними мовами. З іншого боку, вона є втіленням української ідентичності — з тієї ж причини: адже була написана зрозумілою для народу тогочасною українською мовою.
Після всіх поневірянь, що випали на долю Первокниги, сьогодні вона є одним із свідчень «включеності» України до європейського культурного ареалу, до простору «культу книги».
З огляду на це, дуже доречно й правильно виглядає прагнення вшанувати 450-річчя з моменту створення цієї реліквії з державним розмахом. У рамках ювілею в майже забуте богом село Пересопниця, батьківщину Первокниги, удихнули трохи життя — провели газ, відремонтували дороги, створили культурно-археологічний центр, приваблюючи таким чином туристів. Важливо, що цю подію підтримав Президент. Але.
Якось так сталося, що до списку запрошених на ювілей осіб не забули долучити чиновників різних мастей і рангів, але зовсім забули про людей, без яких повернення Пересопницького євангелія до «українського обігу», можливо, не відбулося б. Чомусь ім’я Івана Мазепи, завдяки якому, власне, ця книга дійшла до наших днів, жодного разу не було згадане. Якщо це святкування не було фасадним, то як сталося, що єдине факсимільне видання Пересопницького євангелія в Україні здійснено було кілька років тому коштом і з ініціативи Московського патріархату?
Можна погодитися з одним із наших експертів (див. його погляд нижче) у тому, що роль такої реліквії мала би бути набагато ширшою та глибшою, аніж присутність раз на п’ять років у Верховній Раді під час інавгурації. Чи зрозумів хтось із президентів, що клали руку на цю книгу, до чого їх це зобов’язує?
Якщо, звісно, ідеться не просто про фасад.
Продовження метеріалу читайте на першій шпальті в сьогоднішньому номері "Дня"
Джерело: «День»
Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!



