Позавчора в Києві відбулась презентація україномовного видання книжки «У них щось негаразд з головою, у тих росіян...». Цю книжку написала шведомовна журналістка і письменниця з Фінляндії Анна-Лєна Лаурен, яка працювала з 2006-го по 2010 рік кореспондентом фінської державної телерадіокомпанії «ЮЛЕ» у Москві. Раніше цю книжку було перекладено фінською, норвезькою та російською мовами. З гострою прозорливістю фінська журналістка із симпатією, часом жартома розповідає про своє повсякденне життя в Росії. «Дню» вдалося поспілкуватися з пані Лаурен і розпитати про те, як у неї виникла ідея написати цю книжку і чим Україна відрізняється від Росії.
— Насправді рішення написати цю книжку з’явилось абсолютно спонтанно. Я працювала кілька років у Москві і до цього багато подорожувала Росією. Просто хотілося написати про речі, які мене дратують у Росії, які я люблю. А також про деякі маленькі тривіальні речі, які ніколи не поміщаються в голові.
— А чому ви вирішили так назвати книжку?
— Я так зрозуміла, що українською мовою це доволі дивно звучить, а російською мовою — «У них что-то с головой, у этих русских».
Коли я була маленькою, мені дуже подобалося читати про Астерікса і Обеліска. І там є такий вислів: «Ils sont fous, ces Romains» («Вони, римляни, божевільні»). Насправді герої говорять так з любов’ю. Вони дуже люблять римлян. Тому що їм подобається конфлікт із ними.
Справді, в Росії існують ситуації, коли думаєш, що у них щось негаразд із головою. Я намагаюся розуміти, чому речі там так відбуваються. Я дуже багато розумію, але не на 100 відсотків. Треба визнати, що ніколи неможливо зрозуміти чужу культуру на 100 відсотків, оскільки ти не є частиною цієї культури. Тому така назва. Але повторюся, що книжка писалася з гумором, з любов’ю. Адже я там говорю, що це не лише у них щось негаразд із головою. В їхніх очах — це у мене щось негаразд із головою.
— Фінляндія була під двома колонізаторами: спочатку — під Швецією, а потім — під Росією. Як же їй вдалося розвинути свою державність і досягти величезних успіхів?
— Це дуже хороше запитання. Колонізатор — велике слово. Спочатку починаєш думати про англійців в Африці, французів в Алжирі. Якщо говорити про Фінляндію, то її у XII столітті як країни не було. Там були народи, а також регіони, в яких не було особливої влади. Тому їх хотіли завоювати і шведи, і росіяни. Дякувати Богові, що ці народи завоювали шведи. Тому зараз Фінляндія є частиною Західної Європи. Якби Фінляндія стала частиною Росії, тоді б у нас, по-моєму, була абсолютно інша культура, політична система. Фінляндія була частиною Швеції 700 років, і потім лише 1809 року Російська імперія завоювала Фінляндію. І ми близько 100 років були частиною Росії.
— Але ж фінська еліта фактично не чинила опору Росії, визнавши царя своїм главою...
— Спочатку була війна, фіни і шведи чинили опір, але, незважаючи на це, Російська імперія завоювала Фінляндію. Та слід врахувати, що фіни доволі прагматичні і погодилися: добре, зараз ми будемо частиною Російської імперії. Ми постаралися знайти у цьому вигоду й отримали велику автономність. Нам дуже пощастило, хоча я розумію, що іншим так не пощастило. Цар не бачив великих проблем у Фінляндії. І відносини були дуже хорошими до кінця XIX століття, коли розпочалась русифікація. Тоді виникли великі проблеми, і фіни почали чинити опір. До цього Фінляндія розвивалась, отримала свій парламент, свою валюту, центральний банк.
Продовження матеріалу Миколи СІРУКАА читайте на сторінці "День Планети" в сьогоднішньому номері "Дня"
Джерело: «День»
Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!



