Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ДЕНЬ. Питання громадянства як показник розвитку країни

6 жовтня, 2011 - 15:07

Не є секретом, що чимало людей в Україні мають подвійне громадянство. Частіше два паспорти, крім самих українців, мають ті, хто не є етнічними українцями. Наприклад, росіяни в Криму додатково мають російське громадянство, болгари в Одеській області — болгарське, румуни чи молдавани в тій же Одеській або Чернівецькій областях — румунське, угорці на Закарпатті — угорське... Причому стосується це не лише пересічних громадян, а й багатьох чиновників, депутатів, бізнесменів.

 Зазвичай такі люди не виказують цього, адже українське законодавство забороняє подвійне громадянство. Згідно з Конституцією України (стаття 4): «В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом». А в Законі України «Про громадянство України» (стаття 19) зазначено: «Підставами для втрати громадянства України є: 1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття».

Проте нещодавня ситуація з депутатом Одеської облради Олександром Пресманом продемонструвала, що не так все просто в цій сфері. У розмові з журналістами Пресман відверто похвалився, що має подвійне громадянство. Більше того, він переконував, що наявність у нього двох паспортів — українського й американського — не суперечить законодавству України.

Чи забороняє все ж таки українське законодавство мати подвійне громадянство? Якщо так, то яким чином правоохоронні органи мають реагувати на носіїв подвійного громадянства? Наскільки це загрожує національній безпеці країни? Якщо ні, то що має робити держава? Які заходи вона повинна вжити? Про це — в коментарях експертів «Дня». 

Ольга АКУЛОВА, магістр права, редактор журналу «Ваш правознавець», заступник директора Донецької обласної громадської організації Фонду «Правова просвіта», заступник директора Юридичної фірми «Таліон»:

— Відповідно до ст. 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються Законом України «Про громадянство», який постулює принцип єдиного «громадянства держави Україна». Якщо громадянин України набуває громадянства (підданства) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Так само й іноземець, який набуває громадянства України, у правових відносинах з Україною визнається лише її громадянином.

Однією з підстав для втрати громадянства України є добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави. Проте Закон не встановлює ні обов’язку, ані терміну, протягом якого громадянин України в разі набуття громадянства іншої держави мав повідомити органи державної влади України про зміну громадянства. Тому відповідні служби самі мусять вишукувати, чи хто раптом не набув іншого громадянства. Втім ані в Кримінальному кодексі, ані в Кодексі про адміністративні правопорушення не містяться статті про відповідальність за подвійне громадянство чи неповідомлення про набуття громадянства іншої держави.

Отже, за великим рахунком, зараз держава фактично безсильна проти таких порушників і нездатна оперативно реагувати на нововиниклих подвійних громадян, навіть знаходити їх.

Разом із тим наразі у Верховній Раді є проект закону, згідно з яким пропонується встановити покарання за приховування факту подвійного громадянства у вигляді обмеження волі до п’яти років. Чинний Закон доповнять нормою про те, що громадянин України зобов’язаний повідомити про факт набуття або перебування у громадянстві (підданстві) іншої держави протягом 30 днів. Також передбачається підвищити вимоги щодо набуття українського громадянства, а добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави буде підставою для позбавлення його українського громадянства.

«ВИМАГАТИ ВІД ПРАВООХОРОНЦІВ АКТИВНИХ ДІЙ ДЛЯ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ БІПАТРИДІВ В УКРАЇНІ ПРОСТО НЕМАЄ ПІДСТАВ»

Ігор ГУЛИК, політичний експерт, Львів:

— «Казус Пресмана», як на мене, засвідчує визнання владою нечесної гри у проблемі так званих біпатридів. Те, що особи із подвійним громадянством в Україні є й їхнє число постійно зростає, — не таємниця. Зрештою, як і те, що ініціаторами цього процесу стали владоможці різних рівнів та мастей. Бо саме вони, переймаючись власним майбутнім, часто обирають собі саме такий шлях «перестрахування» — громадянство іншої країни.

Ось чому всі українські правові акти про громадянство не містять у собі імперативної дефініції про те, що набуття громадянства іншої країни заборонене і що той, хто має паспорт громадянина іншої країни, є злочинцем. Тому вимагати від правоохоронців активних дій для переслідування біпатридів в Україні просто немає підстав.

Інша річ, чи потрібні такі дії? Якщо суспільство вважає себе демократичним і толерує права людини, то репресії проти осіб, які з тих чи інших міркувань вирішили стати підданими інших держав, однозначно вважалися б несумісними з такими постулатами.

Але в нинішній Україні ця проблема, як уже зауважено, набуває дещо іншого звучання. Вона вже перекочувала у царину національної безпеки. Бо, в принципі, чи може цивілізована спільнота погоджуватися з тим, що особи, наділені владними повноваженнями в її державі, водночас застерігають себе від відповідальності перед нею (спільнотою), тримаючи у внутрішніх кишенях піджаків паспорти інших держав? Звісно, ні.

Якщо ж узяти до уваги українську «специфіку», тобто не надто щирих сусідів, законодавство яких, зокрема, передбачає «захист співвітчизників», де б вони не мешкали, то є певні підстави вважати біпатридів із власне «сусідським громадянством» своєрідною п’ятою колоною. З якою, до слова, слід рахуватися.

Але, крім статусних біпатридів, в Україні носіями неукраїнського громадянства є тисячі пересічних жителі. Вони мають на те свої підстави, і доволі часто ці підстави формує рідна держава. Економічна невизначеність, доконечна потреба провадити маленький бізнес із порушенням недолугих законів, дріб’язкові преференції перетину кордону, здобуття віз... Таких причин набереться не один десяток. І якщо Українська держава заплющує очі на дискомфорт своїх підданих, то чому вони, її громадяни, мають толерувати її?!.

Продовження теми читайте в сьогоднішньому номері "Дня" на сторінці "ТЕМА «Дня»"

Джерело: «День»

Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ