Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ДЕНЬ. Прах Косачів перенесуть у Колодяжне?

28 вересня, 2011 - 15:15

Учасники міжнародного наукового симпозіуму «Леся Українка: доля, культура, епоха», який відбувся в Луцьку, підтримали пропозицію троюрідного племінника поетеси Роберто Гааба зробити на Волині своєрідний пантеон цієї славнозвісної родини.

Без сумніву, приїзд зі Швейцарії власника адвокатської контори з міста Лозанна Роберто Гааба став найголовнішою подією міжнародного симпозіуму. Як зазначив сам гість, з великого роду Драгоманових-Косачів у світі вже нема нікого з їхніх нащадків, хто б носив ці прізвища. І сам він виростав у родині, в якій, на жаль, не плекали українських традицій, а розмовляли італійською, бо мешкали в цій країні. Україна ж видавалася надто далекою і недружньою. Його мати — племінницю Лесі Українки, доньку її рідної сестри Оксани, теж звали Оксаною (Леся ласкаво називала її Оксанулькою). Про Україну, про знамениту, як виявилося згодом, родичку Роберто у дитячі та юнацькі роки знав дуже мало. Він і сприймав її не як відому поетесу, а як хвору жінку з великою волею до життя...

І лише по смерті матері, зайшовши в її кімнату, був вражений великою кількістю книг, написаних кирилицею. Досконало володіючи італійською, німецькою, англійською і французькою, знаючи латинь, він почав шукати корені свого слов’янського походження й вивчати... російську мову. Бо тоді вважав, на жаль, що це те саме, що й українська... Проте кореспонденту «Дня» пан Гааб уже похвалився, що нині читає твори своєї знаменитої родички в оригіналі і майже все розуміє.

Троюрідного племінника Лесі Українки на міжнародний симпозіум, присвячений 140-річчю від дня народження Лесі Українки і 100-річчю написання драми «Лісова пісня», запросили не лише через його належність до родини Драгоманових-Косачів. Хоча, звісно, чисто по-людськи цікаво поспілкуватися з людиною, яка для багатьох знавців генеалогічного дерева цих родин є яскравим представником роду навіть зовні. Вірі Комзюк, завідувачеві меморіального музею Лесі Українки у Колодяжному, схожість пана Гааба з Косачами вбачається насамперед у його очах і статурі. Через 10 років після свого першого приїзду в Україну 2001 року Роберто Гааб уже є визнаним знавцем генеалогії Драгоманових-Косачів. Він розшукав багатьох їхніх нащадків, які нині розкидані по всьому світу. Як пише відома дослідниця Лесиної спадщини Тамара Скрипка, «завдяки цим контактам відкрилися нові невідомі архівні матеріали та біографічні факти найближчого сімейного оточення Лесі Українки». На Волині ж він уже втретє. Перший раз у Колодяжному побував у травні 2002 року. На моє запитання, які пережив відчуття, ступаючи на подвір’я родинного маєтку Косачів, чи сприйняв його лише як цікавий музейний об’єкт, чи щось защеміло у серці, щиро відповів:

— Я не хочу робити ліричних відступів, але коли відвідую Колодяжне чи музей Лесі Українки у Києві і вдивляюся у родинні фотографії, доторкаюся до родинних реліквій, мені завжди здається, що тіні моїх предків тішаться, що я цікавлюся ними.

Міжнародний симпозіум «Леся Українка: доля, культура, епоха» організували й Міністерство освіти і культури України, Волинська облдержадміністрація, Інститут літератури ім. Тараса Шевченка НАН України, але найбільше навантаження лягло на Волинський національний університет ім. Лесі Українки та науково-дослідний інститут Лесі Українки при ньому. Ректор ВНУ професор Ігор Коцан вручив Роберто Гаабу щойно видану університетським видавництвом книгу з драмою «Лісова пісня», підготовлену університетськими лесезнавцями за першодруком 1914 року. Твір видано й українською, й англійською мовою. На базі відпочинку університету на озері Світязь відбулися і засідання круглих столів. На міжнародний симпозіум було подано до сотні заявок науковців з усієї України, Росії, Італії й Польщі. Як зазначають і завідувач колодяжненського музею Віра Комзюк, і вчений секретар НДІ ім. Лесі Українки Сергій Романов, особливу зацікавленість науковців викликала розробка на тему: «Академічне видання творів Лесі Українки: цифровий чи друкований формат?» Микола Жарких, який веде в Інтернеті сайт про життя і діяльність Лесі Українки, зумів зацікавити своїм проектом уже багатьох користувачів всесвітнього павутиння, а отже, у цього напрямку популяризації творів Лесі є перспектива. Сергій Романов каже, що НДІ ім. Лесі Українки також нагромадив цікаві матеріали для видання персональної енциклопедії Лесі Українки, проте для цієї грандіозної роботи ще потрібне й більше фінансування.

Продовження теми читайте в сьогоднішньому номері "Дня" на сторінці "СУСПІЛЬСТВО" в матеріалі Наталії МАЛІМОН

Джерело: «День»

Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ