Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ДЕНЬ. Про українські витоки авангарду Казимира Малевича

25 грудня, 2011 - 15:04

Часто так буває, що в історії культури неординарні постаті запам’ятовуються лише як автори однієї книжки чи картини, пісні чи будинку, хоча кожен з цих непересічних людей має безліч прихованих, невисвітлених або просто забутих сторін. Ми пам’ятаємо моторошний шедевр — «Крик» — Едварда Мунка, але ніяк не можемо назвати інші полотна норвезького живописця. Так само — відомо про Шевченка-поета, але рідко хто може згадати його не менш геніальні картини.

Схожа доля торкнулася одного із найбільш неоднозначних митців минулого століття Казимира Малевича, який асоціюється тільки із «Чорним квадратом» (інша назва «Чорний квадрат на білому фоні»), що автоматично витісняє інші виміри його творчості. Більшість навіть і не здогадується, що витоки авангарду Малевича, що оформився як супрематизм, слід шукати у традиційній українській культурі.

Майбутній піонер абстрактного мистецтва народився в Києві, у великій польській сім’ї. Казимир був першою дитиною, але після нього з’явилось на світ іще чотири сина і чотири доньки. Це був 1878 рік, що характеризувався значними історичними подіями (зміна політичної карти внаслідок Берлінського конгресу), а також культурними і соціальними зрушеннями. Ці зміни не торкнулись Казимира, який навіть і в Києві не мешкав, порівняно невеликому європейському місті. Оскільки батько по роботі весь час мав бути то в одному, то в іншому місці, дітей легше було ростити на селі. Практично все їхнє виховання випало на долю матері, яка привчила Казимира не тільки любові до природи, але й до українських людей. Крім того, несподівано він зайнявся зовсім не чоловічою справою — вишиванням і в’язанням, які чомусь більше цікавили хлопця, аніж збирання буряків на полі. Саме строгі чорні та червоні лінії тих візерунків і стали прототипом безпредметного живопису Малевича, який згодом скаже: «Я знищив лінію горизонту і ввійшов у сферу предметів». У селі сім’я була в епіцентрі пісень, байок і легенд, а також тяжкої праці, до якої залучались і зовсім малі брати та сестри Казимира, що теж закарбувалося надовго. Життя йшло своїм тихим і помірним темпом, залишаючи по собі у пам’яті Малевича вічні образи природи, живописних краєвидів і людей, що берегли і любили всім серцем свою землю.

Кожного року батько, Северин Антонович, брав юного Казимира на ярмарку цукроварів, оскільки сам працював інженером цукрового виробництва. Зрозуміло, що ярмарок відбувався у більш розвиненому, цивілізаційному Києві, що дивував своїм життям, а також був осередком мистецького руху, з яким скоро зіткнеться Казимир

Продовження теми читайте в п'ятничному номері "Дня" на сторінці "Культура" в матеріалі культуролога Макса КАРПОВЦЯ

Джерело: «День»

Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ