Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ДЕНЬ. Ректор «Львівської політехніки»: Лише двадцять відсотків вступників чітко усвідомлюють, якої професії хочуть набути

30 серпня, 2011 - 15:43

Національний університет «Львівська політехніка» лідирував цього року в Україні за кількістю заяв абітурієнтів про вступ до вищих навчальних закладів. Їх до приймальної комісії «ЛП» надійшло 25 тисяч. Про підсумки вступної кампанії, держзамовлення, Закон про вищу освіту, реформи в освітній галузі говоримо з ректором «Львівської політехніки» професором Юрієм БОБАЛОМ.

— Чи таке лідерство за кількістю заяв абітурієнтів стало для вас, пане ректоре, несподіванкою?

— Ні. Ми завжди були у трійці — четвірці найкращих університетів України за кількістю поданих заяв. Це, з одного боку, приємно. З другого — спричинило тривогу: а раптом не виконаємо державне замовлення? Тому та кількість заяв, що їх подали абітурієнти, стимулювала до активної роботи впродовж усього періоду після 1 серпня, щоби виконати держзамовлення. Хоча, скажу чесно, в нас не було підстав сумніватися, що виконаємо. 10 серпня я підписав усі накази на зарахування. В нас на держзамовлення було 2230 місць. До нас подали оригінали документів 3150 осіб, тобто 920 абітурієнтів мають бажання навчатись у «Львівській політехніці» на комерційних засадах.

— Які найбільш популярні спеціальності?

— Цього року переорієнтації вступників не відбулося. Наприклад, 33 заяви на одне місце припадало на документознавство, 53 — на міжнародні відносини, 57 — на соціологію, 39 — на соціальну роботу, 15 — на комп’ютерні науки. Звичайно, хотілося б, щоби на технічні спеціальності було більше охочих.

— До «Львівської політехніки» приєднано Інститут новітніх технологій та управління імені В’ячеслава Чорновола і, напевно, інститут від цього виграв, адже, як показала вступна кампанія, близько 20 вишів взагалі не отримали жодної заяви на вступ. Як ви ставитеся до укрупнення вишів?

— За останні три роки до нас на добровільних засадах приєдналися шість коледжів і два інститути — підприємництва і приватних технологій та імені Чорновола. Попередньо мали з колективами цих установ ѓрунтовні перемовини. Питань для обговорення завжди багато, бо зрозуміло, що входження в нову структуру — це певні ризики: працевлаштування, зарплати, прийом студентів тощо. Отже, спільно проговорюємо ці питання, а потім учасники зібрання від закладу освіти, що хоче приєднатися до «Політехніки», голосують. І не було жодного разу, щоби хтось проголосував проти. Далі подаємо документи в міністерство. Тобто механізм у нас відпрацьований.

— Отже, ви зацікавлені в укрупненні?

— Так. Всі коледжі, котрі ввійшли до структури «Львівської політехніки», мають ті самі напрями навчання, що й «Політехніка». Зрозуміло, що система вступу, якою б ідеальною на перший погляд не здавалася, має низку недоліків. У частини абітурієнтів, котрих ми зараховуємо, — слабка шкільна підготовка, вони не витримують університетських вимог. Ми кожного року відраховуємо доволі багато першокурсників за неуспішність. Відтак нам потрібно поповнювати не тільки бюджетні, а й комерційні місця. Тому ми працюємо з коледжами за так званими інтегрованими навчальними планами. Що це означає? Зараховуємо рішенням приймальної комісії випускників коледжів до нас відразу на другий курс, і вони стають нашими повноцінними студентами. Тому ми й зацікавлені, щоби коло таких коледжів було якомога ширшим. (До речі, у нас є такі коледжі, де академічної різниці зі студентами «Політехніки» взагалі немає, оскільки вони залучають до роботи наших викладачів.) Маю зазначити, що число охочих вступити до коледжів значно зросло у зв’язку із входженням їх до структури «Львівської політехніки».

— Цього року чимало галасу було навколо формування держзамовлення для університетів. І хоча Дмитро Табачник запевняє, що упередженості в цьому формуванні не було, все ж дивним чином збіглося значне скорочення державних місць у тих вишах, які не погоджувалися з міністром у тих чи інших питаннях. Як у «Львівської політехніки» складаються відносини з міністерством?

— Звичайно, в українській освіті є речі, котрі треба виправляти. Це однозначно. Але... Навіть якщо ми розглянемо закон про вищу освіту Англії, Франції, Німеччини, то і там аж ніяк не все ідеально. Але навіть якщо вважатимемо, що там все ідеально і впроваджуватимемо все це в Україні, то вийде каламбур, отож ми не зведемо кінці з кінцями. Тобто треба враховувати наші реалії... Я ось про що хочу сказати. Чому вступна кампанія в Україні перетворюється на загальнонаціональну гру? Чому, коли починається тестування, вся країна живе вступом? Про це говорять усі засоби масової інформації, цьому приділяється надто велика увага на всіх рівнях! Чому? Це ж звичайна, пересічна річ. У жодній країні світу з цього не роблять проблеми, і ЗМІ навіть не згадують про це! Отже, нам і в цьому напрямі треба працювати, бо доти, доки триватиме навколо вступу ажіотаж, порядку не буде. Ажіотажу також додає те, що в Україні дозволено подавати документи у п’ять вишів і на три напрями.

— На вашу думку, — це правильно?

— Ні. Бо це дезорієнтує вступників. Я би взагалі сказав, що через це губиться профорієнтація. Мені здається, що лише відсотків двадцять вступників чітко усвідомлюють, якої професії хочуть набути. Мене, наприклад, дивує, коли випускники подають документи й на стоматологію, й, припустимо, на будівельні спеціальності чи комп’ютерні науки. Тобто вступна кампанія відбувається під гаслом «Аби вступити». Це ж хибний шлях! І така «всеїдність», великою мірою, руйнує сенс вищої освіти.

Продовження матеріалу матеріалу Тетяна КОЗИРЄВОЇ читайте на сторінці "СУСПIЛЬСТВО"

Джерело: «День»

Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ