Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

ДЕНЬ. Скільки партій буде в новому російському парламенті

14 вересня, 2011 - 12:42

У минулій статті ми перерахували лише деякі питання, що в першу чергу хвилюють політиків і політично активну частину населення Росії стосовно складу майбутньої Державної думи. І хоч як тасуй, систематизуй ці питання, а головним з них по суті (а можна сказати, що й найцікавішим) є таке: скільки ж, усе-таки, партій можуть подолати 7% бар’єр, встановлений російським законодавством, і сформувати фракції в новій думі?

Про дві ми знаємо практично точно, як знає і вся російська громадськість. Це непримиренні антагоністи, «партія влади» — «Єдина Росія» та Компартія Росії (КПРФ). Особливість останньої полягає в тому, що за всього розмаїття думок експертного співтовариства щодо потенційних можливостей, уміння їх реалізовувати в передвиборній боротьбі, якості тактики цієї боротьби тощо навіть відверті ідеологічні противники комуністів (за винятком окремих політичних маргіналів) сходяться в одній думці: КПРФ — єдина реальна політична сила, що опонує владі. У зв’язку з цим серед різних прогнозів щодо партій, які потрапляють до нової думи, в першу чергу ми назвемо, здавалося б, найнесподіваніший. Згідно з ним, за умови чесної передвиборної кампанії, настільки ж чесної процедури голосування й подальшого підрахунку голосів 7% бар’єр подолають лише дві партії — «Єдина Росія» та КПРФ.

«Не може бути!» — скаже політично підкований український читач. Дійсно, як таке може бути, якщо, умовно кажучи, голосує багатомільйонна маса російських виборців, а зареєстрованих партій, допущених до виборів, сім, то невже зі 100% голосів, поданих за цю «сімку», навіть суто арифметично заповітний бар’єр може не подолати хоча б хтось третій?

Звернімося до фактів. Перед минулими парламентськими виборами, що відбулися в грудні 2007 року, аж до останнього тижня буквально всі без винятку прогнози, зокрема й закордонних соціологічних служб, свідчили, що до думи гарантовано проходять лише дві партії — «Єдина Росія» та КПРФ. Серйозні міжнародні видання присвятили статті аналізу унікальності тієї ситуації, що може у зв’язку з цим виникнути не лише в парламенті й навіть не лише в російському суспільстві в цілому, а й у системі відносин західного світу та Росії. Дійсно, адже в такому разі в Росії абсолютно законним чином, в результаті народного волевиявлення, єдиною опозицією партії влади, що підминає під себе все й уся, можуть стати комуністи. І мало не до самого дня голосування подібний розвиток подій залишався найреальнішим. Ні ЛДПР Володимира Жириновського, погляди якого, думаю, громадянам України (зокрема й на суверенітет країн СНД) добре відомі, ні спішно створена явно не без підтримки Кремля «Справедлива Росія» (про цю партію ми ще поговоримо детальніше), яку очолював голова Ради Федерації Сергій Миронов, ну ніяк не долали заповітний 7% бар’єр.

І раптом — о, диво! І одна, й друга партії отримали по 8% голосів і пройшли до Державної думи, у складі якої й перебувають досі, утворюючи таким чином четвірку парламентських партій. Що ж сталося з виборцями в день голосування? Звідки раптом обидві партії отримали додаткову любов виборців? А може, річ не у виборцях, а в машині підрахунку голосів, «машиністам» якої ну дуже не хотілося, щоб єдиною противагою «Єдиній Росії» в думі стали комуністи?.. Відповідь на це запитання, ймовірно, зможуть дати лише історики майбутнього.

Продовження теми читайте в сьогоднішньому номері "Дня" на сторінці "День Планети" в матеріалі Олега ЧЕРКОВЦЯ

Джерело: «День»

Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ