Про особливості експозиції, яку назвали «Сільський гламур», розповів «Дню» автор проекту й власник колекції Антін МУХАРСЬКИЙ:
— Перші картини в колекцію я придбав років із двадцять тому. Ідея проекту й термін «сільський гламур» з’явилися на початку 2000-х років. Цим терміном я охарактеризував таке соціально-культурно-економічне явище, як тяжіння нашого народу до підкресленої зовнішньої яскравості, що часто не відповідає статкам. Коли люди з селянським менталітетом приїздили до міста й починали гратися в «гарадскіх»... Зрештою, ці картини є предтечею захоплення українців мексиканськими серіалами та глянцевими журналами.
Це фольклор, який я вирішив зібрати й подати не як кітчеву картину, а як український народний поп-арт. Тут є всі складові поп-арту, коли тиражують якийсь архетипічний сюжет, попсова історія, якою пересічний глядач насичує своє дозвілля, свій інтер’єр. У такому контексті їх ще ніхто не представляв. Кустарна картина — це попса 1930-х—1960-х років.
Появу такого мистецтва спричинили тодішні умови життя народу. Найкращих його представників винищили, а інших загнали в «стійло»... Народ марив про красиве яскраве життя, і з’являлися полотна, які вражають буянням барв і народної фантазії. Кустарна картина відрізняється від ремісничої тим, що художник виносив її на базар для продажу. Сюжети, які користувалися найбільшим попитом, домальовували й тиражували. Найстаріші в моїй колекції роботи — 1930-х років. До того на ринках мистецтвом не торгували. Це здебільшого повоєнне явище. Після війни держава дозволила вести індивідуальну трудову діяльність, і створювалися цілі артілі. 1960-х з ними почали боротися, відбирати ліцензії та знищувати це мистецтво.
Серед сюжетів кустарної картини можна виокремити з десяток найпопулярніших — «Три богатирі», «Оленка», «Квіти», «Лебеді» тощо. Найулюбленішою в українському середовищі була «Оленка». Це феномен народної культури. Це портрет замріяної панянки, на яку селянські жінки дивилися й мріяли: «Колись і я буду така красива, із зачіскою, у квіточках». Про походження «Оленки» дослідники й досі сперечаються. Одні кажуть, що це може бути сестриця Альонушка з народної російської казки. Я дотримуюся версії про походження сюжету, навіяного німецькими поштовими листівками. Були популярні баварські поштівки із зображенням дівчинки з оленем на фоні замку, а на наших замку вже нема: олень уквітчаний, у віночку, а дівчина, замість німецького вбрання, зображена в українському костюмі. Солом’яний капелюшок біля її ніг — це символ жіночої розкутості, який походить ще з вікторіанської Англії. Це символ вільнодумства й перші паростки емансипації. Звичайно, у народі не знали, звідки «Оленка» з’явилася і як розвивався сюжет. Людям просто імпонувала харизма дівчини, зображеної на картинах.
А ще дуже популярним був сюжет «Люди йдуть до храму». Його дарували на різні свята — хрещення, вінчання... Кожну картину презентували з певної нагоди. Наприклад, «Квіти» — як поштівки. Були жінки, в яких тих квітів удома було по 10—12 робіт! «Лебедів» підносили щасливим родинам на сімейні свята: весілля, заручини, срібне весілля. Веселий сюжет «Ховайся, Петре з Наталкою, йде мати з качалкою» та «Суперниць» дарували незаміжнім дівчатам, розлученим жінкам і навіть удовам. Це народні варіанти знаменитих картин Миколи Пимоненка.
Продовження матеріалу читайте на сторінці "Культура" в сьогоднішньому номері "Дня"
Джерело: «День»
Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!



