Виступаючи 6 вересня перед депутатами на урочистому засіданні з нагоди 20-річчя незалежності, Віктор Янукович висловив задоволення: мовляв, нарешті парламент України став працювати злагоджено й ефективно, «вперше за багато років Верховна Рада демонструє високу дієздатність і політичну відповідальність».
Як прагнення якомога довше посідати кабінет на вулиці Банковій — мабуть, саме так можна оцінити діяльність найвищого представницького органу держави. Тим більше, що 6 вересня депутати встигли провести й урочисте засідання, і звичайне пленарне, ухваливши декілька законів — і все це з 10.00 до 15.00, скасувавши заплановане вечірнє засідання. Що тут скажеш — молодці, ефективно працюють, не базікають зайвого!
А от з позиції інтересів пересічного українського громадянина, зацікавленого у становленні демократії, ефективної ринкової економіки і громадянського суспільства, ситуація виглядає зовсім інакше. Варто взяти для прикладу те саме 6 вересня.
От, скажімо, депутати внесли поправки до закону про пенсійну реформу — з голосу, без розданого парламентаріям проекту цих поправок, що прямо суперечить регламенту. Я вже не кажу про зміст поправок — скасування перерахунку пенсій у бік збільшення, що боляче вдарить по десяти мільйонам українців (і це тоді, коли величезні VIP-пенсії залишилися недоторканними...). А інший закон, який суттєво розширює можливості використання армією зброї в мирний час? Чи не слід було його детально обговорити, щоб уникнути в майбутньому небезпечних моментів? Бо ж відтепер рішення Президента України про широкомасштабне використання зброї армією в мирний час потребує не «затвердження», як раніше, а лише «схвалення» Верховною Радою...
І взагалі — як може парламент фактично вдвічі скоротити собі тривалість робочого дня, якщо станом на те саме 6 вересня в ньому на розгляді перебувало (ви тільки вдумайтеся в цю цифру) понад 1000 законопроектів?
Якщо ж узяти до уваги більший відрізок часу, то ми побачимо: впродовж минулої сесії Верховна Рада діяла, на перший погляд, вельми успішно — ухвалено 740 законодавчих актів, із них власне законів — 198 (що на 80 більше, ніж за позаминулу сесію; решта актів — це парламентські постанови); при цьому, скажімо, питання економічної політики розглядав 51 закон, правової політики — 49 законів, національної безпеки та оборони — десять законів, культури й освіти — чотири закони. Половину ухвалених Радою законів ініціювали самі депутати, іншу половину — уряд, глава держави і Нацбанк. Робота депутатів виглядала ритмічною та розміреною: пленарні засідання чергувалися з роботою в округах і комітетах.
Продовження матеріалу Сергія ГРАБОВСЬКОГО читайте в сьогоднішньому номері "Дня" на сторінці "Подробиці"
Джерело: «День»
Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!



