ДЕНЬ. Вірші польських класиків і молодих поетів представлятимуть у підземці та парках столиці

26 вересня стартувала кампанія «Вірші у метро», головна мета якої — популяризація сучасної поезії. Її ядром є експозиція віршів у столичному метрополітені — польська поезія — від класиків: Чеслав Мілош, Віслава Шимборська, Тадеуш Ружевич, Збіѓнєв Герберт — до талановитої молоді: Яцек Денель, Кшиштоф Сівчик... Це все супроводжуватиметься авторськими зустрічами, конкурсом хайку (короткого вірша), фестивалем поетів-театралів Spoke’n’Word on Tour, семінарами з підготовки до слем-турнірів... Одночасно поезії з’явилися на стінах стадіону «Динамо», одній з алей Маріїнського парку, алеї між Червоним корпусом Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та Університетським ботанічним садом. Окрім того, запланований відеофлеш-моб з киянами, що триватиме в мережі і після того, як проект мандруватиме далі до Пекіна, Токіо, Брюсселя та Люксембурга.

Ініціатива належить Інституту книги у Варшаві та Британській Раді. А поштовхом стали подібні кампанії, що проводилися в Дубліні, Парижі, Нью-Йорку, Барселоні, Стокгольмі, Штутѓарді та Москві. «Вірші в метро» організовуються з нагоди головування Польщі в Раді Європейського Союзу під патронатом мера Варшави Ганни Ґронкевич-Вальц і міністра закордонних справ РП Радослава Сікорського.

— У зв’язку з тим, що Польща головує у Раді ЄС, — говорить директор Польського інституту Ярослав ҐОДУН, — у десятьох столицях, зокрема й в українській, відбувається спеціальна програма. Приємно, що в Києві передбачається проведення понад ста заходів. Власне, згадано про один із них. Вочевидь, прекрасно, коли високе мистецтво з’являється в публічному просторі.

До речі, за словами начальника Київського метрополітену Володимира Федоренка, за добу столична підземка перевозить 1 600 000 пасажирів.

— Метро передусім асоціюється з величезною кількістю людей, — зауважує поет Войцех БОНОВИЧ. — Усі рухаються за своїми визначеними маршрутами. Я сподіваюся, що серед них знайдеться немало таких, які на певний час вийдуть із суєти і прочитають вірш. Бо ця суєта — то смерть. А ми, митці, за життя.

— У підземці багато написів, — продовжує він. — Один із них: «Не притулятися!». Але й так притуляються. Вчора, наприклад, закохані так тулилися одне до одного, що світу Божого не бачили. Мабуть, їм поезії не треба. А решті, безперечно, потрібна.

Джерело: «День»