Після того як у ніч на 15 листопада поліція Нью-Йорка на вимогу жителів нижнього Манхеттена і на основі скарг власників Zuccotti Park ліквідовувала наметове містечко протестного руху Occupy Wall Street (Захопи Волл-стріт), акція увійшла до другого і, схоже, завершального етапу.
Спроби відзначити двомісячну дату руху широкомасштабними акціями завершилися, як цього і слід було очікувати, переважно шумовими ефектами. Ні блокувати Фондову біржу, ні паралізувати рух підземки, ні перекрити Бруклінський міст демонстрантам, зрозуміло, не дозволили. Близько 300 найбільш завзятих активістів були затримані, а решта вимушені були розійтися. Приблизно за таким самим сценарієм розгорталися в останні дні події і в інших великих містах США, де, як і в Нью-Йорку, градус терпіння властей по відношенню до протестуючих значно знизився, а рівень невдоволення місцевого населення безладами і незручностями, викликаними діями «окупантів», різко зріс. Власники ресторанів і кафе нижньої частини Манхеттена вже підрахували свої втрати і залишились від цього не в захваті. Хоча в Європі до послідовників американських «окупантів» поки що ставляться більш лояльно, але і там терпіння влади та населення також поступово вичерпується.
Учасники акцій претензійно називають себе представниками 99 відсотків населення, проте в Нью-Йорку їх декілька сотень, а до моменту ліквідації наметового містечка в майже 14-мільйонному Нью-Йорку їх залишалося близько 200 чоловік...
Можливо, подібні лівацькі акції і не були варті більшої уваги, коли б не ті дійсно серйозні тенденції, видимі крізь барабанний дріб гасел і какофонію вигуків люмпенізованої різношерстої тусовки.
У спробах прояснити суть того, що відбувається, існує декілька основних версій. Згідно з першою з них, «американська осінь» є продовженням «арабської весни». На цьому перш за все наполягають самі учасники акції.
Здається, що подібна інтерпретація є абсолютно непереконливою. Неможливо порівнювати повстання доведених до відчаю народних мас у деяких арабських країнах проти жорстоких диктатур з тим, що позначається деякими авторами як «постмодерністський акт масової культури, своєрідний артхаусний флеш-моб». Кількість розстріляних, роздавлених бронетехнікою на вулицях арабських міст, загиблих у результаті артилерійського обстрілу і кровопролитних боїв з регулярними військами перевищує декілька тисяч. Все це вельми віддалено нагадує безпроблемне і безпечне життя «борців з капіталізмом» у Zuccotti Park. Цікаво виходить. Триває боротьба «з диким капіталізмом, всемогутніми банками і монополіями», але при цьому зі смаком використовуються всі блага цивілізації і порівняно ніжне ставлення демократичної держави. Створюється враження, що учасники акції в США та Європі просто не уявляють, що б з ними зробила влада в містах деяких арабських країн. А від подій на площі Тяньаньмень у Пекіні вони, судячи з усього, надто далекі.
Продовження теми читайте в сьогоднішньому номері "Дня" на сторінці ДЕНЬ ПЛАНЕТИ в матеріалі Олександра ПОЖАРОВА, Юрія РАЙХЕЛЯ
Джерело: «День»
Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!



